Російські поезії - Петро

суспільно-загострені акценти.

 

 

МУЧЕНИЕ САТАНЫ ПРИ ВОЗЗРЕНИИ НА ЭДЕМ

 

(Вольный перевод из Мильтонова «Потерянного рая»)

 

Вперше надруковано в журн. «Украинский вестник», 1817, № 11, с. 195-198, за підписом «Петр Артемовский-Г-к».

Автограф невідомий.

Подається за першодруком.

Твір є вільним переспівом уривка з поеми англійського поета Джона Мільтона (1608-1676) «Втрачений рай», в якій відбилися ідеї англійської буржуазної революції XVII ст. Одне з центральних місць у поемі займає образ поверженого в пекло, але не переможеного богоборця Сатани. За словами В. Г. Бєлінського, Мільтон, «сам того не підозрюючи, в особі свого гордого й похмурого Сатани написав апофеозу повстання проти авторитету…» (Белинский В. Г. Полн. собр. соч. в 13-ти т. М., Изд-во АН СССР, 1956, т. 10, с. 305). П. П. Гулак-Артемовський переспівав одне з найдраматичніших місць поеми - монолог Сатани з IX пісні; переспів зроблено не з англійського оригіналу, а за одним з тогочасних французьких перекладів: Milton J. Paradis perdu, traduit en verse français… par Jaques Delille, Paris, 1805, s. 147-148 (див.: «Радянське літературознавство», 1976, № 2, с. 62-70).

 

 

НЕДОВЕРЧИВОСТЬ

 

(Подражательный перевод из Делиля)

 

Вперше надруковано в журн. «Украинский вестник», 1818, № 1, с. 81-87, за підписом «Петр Артемовский-Г-к».

Автограф невідомий.

Подається за першодруком.

Вірш П. П. Гулака-Артемовського є вільним переспівом того уривка з пісні VI поеми Ж. Деліля «Уява» (Jaques Delille. L’imagination, t. I. Paris, 1806, s. 92-94), в якому викладається відомий античний переказ про сіцілійського тирана Діонісія I Старшого (432-367 до н. е.): коли йому набридли нестримні лестощі його прибічника Дамокла (який вважав володаря «найщасливішим у світі»), він поступився йому своїм місцем на бенкеті, підвісивши над головою оголений меч на кінській волосині (звідси й походить вислів «дамоклів меч»). Переспів П. П. Гулака-Артемовського спрямовано на розвінчання тирана-монарха, який скрізь і в усьому вбачає зраду й змову.

 

 

АТРЕЙ И ФИЕСТ

 

Трагедия

 

Вперше надруковано в журн. «Украинский вестник», 1818, № 5, с. 201-216, за підписом «Петр Артемовский-Г-к», з пояснювальною приміткою від редакції: «Сочинение Кребийона. По мифологии известно, что Атрей, убив племянника своего Плисфена, предложил [его] в пищу отцу сего несчастного Фиесту, и солнце сокрылось, не хотя зреть такого ужаса.

От сего зверского Атрея происходит жестокий, так везде почти называемый в древности, Атридов род. Если знатоки примут труд сравнить перевод сей с подлинником, то дадут, кажется, мнение выгодное в пользу последнего - тем более, что перевод сделан из стиха в стих…»

Автограф невідомий.

Подається за першодруком.

 

Кребійон Проспер-Жоліо (1674-1762) - французький драматург часів занепаду класицизму. В його трагедії «Атрей і Фієст» (1707) та інших творах переважають показна мелодраматичність, нагромадження жахів і патологічних пристрастей.

 

 

К ЦЕНЗОРИНУ

 

Вперше надруковано в журн. «Украинский вестник», 1819, № 1, с. 88-92, за підписом «Петр Артемовский-Г-к».

Автограф невідомий.

Подається за першодруком.

Вірш є вільним перекладом оди Горація «Donarem pateras grataque commodus» (кн. IV, ода 8), початок якої взято за епіграф.

 

 

ЕЕ С[ИЯТЕЛЬСТ]ВУ ГРАФИНЕ А. А. Г-ВОЙ

 

Вперше надруковано в журн. «Украинский вестник», 1819, № 5, с. 171-172, у вигляді присвяти надрукованого в тому ж номері (с. 172-240) перекладу «каледонської повісті» «Бен-Гріанан».

Автограф невідомий.

Подається за першодруком.

 

 

МУДРОСТЬ

 

(Отрывок из первой песни поэмы «Счастие на земли»)

 

Вперше надруковано в журн. «Украинский вестник», 1819, № 11, с. 226-231, за підписом «Сочинение Петра Артемовского-Гулака» з приміткою від редактора: «Поэму сию писал сочинитель, можно сказать, прежде, нежели что-либо написал в своей жизни, то есть в первые почти дни цветущей юности своей: когда, оставленный совершенно самому себе, без друга, без совета, а что более всего - не утвержденный еще в правилах непоколебимого мнения - боролся с собственными умствованиями пылкого возраста, боролся с мнениями окружавших его людей и, что опаснее всего,- с мнениями лжемудрецов, коих обольстительные творения попадались ему в руки».

Автограф невідомий.

Подається за першодруком.

 

 

ЦАРСКИЙ СТОЛ

 

(Древнее чешское предание)

 

Вперше надруковано в «Украинском журнале», 1825, № 21-22, с. 212-222, за підписом «П. А.-Г.».

Автограф невідомий.

Подається за першодруком (старі написання «чесский», «Любусса» і т. п. передано за сучасною орфографією - «чешский», «Любуша»).

У вірші використано давньочеські легенди про походження князівської династії Пржемисловичів.

Епіграф узято з книги V роману «Пригоди Телемака, сина Уліссового» французького письменника і педагога Франсуа Фенелона (1651-1715), який виступав за обмеження абсолютизму й проповідував просте життя на лоні природи.

 

 

 

_____________

 

Гулак-Артемовський П. П.

 

РОСІЙСЬКІ ПОЕЗІЇ

 

 

132

 

 

 

Друкований текст для вичитування взято з:

Гулак-Артемовський П.П. Поетичні твори. Гребінка Є.П. Твори. Київ, «Наукова думка», 1988 р.

Серія «Бібліотека української літератури»

 

 

 

Відмінна якість:

електронний текст книги повністю відповідає друкованому оригіналу!

 

 

© Остаточне вичитування, форматування і оформлення тексту: OpenBook, 2021

 

© Електронна бібліотека

класики української та світової літератури «Відкрита книга»

 

2021

1 - Як звуки мого голосу (франц.).- Ред.

2 - Аттіла (?-453) - вождь гуннських племен, які в IV-V ст. захопили значну частину Азії та Європи й робили спустошливі набіги на Римську імперію та інші держави.

3 - Надір (1688-1747) - персидський шах з 1736 до 1747 р. Внаслідок загарбницьких воєн створив величезну імперію, що охоплювала, крім Ірану, багато країн Закавказзя, Середньої Азії, Північної Індії та інші країни, відзначалася режимом