Рибалка - Гулак-Артемовський Петро

(Малоросійська балада)

Das Wasser rauscht, das Wasser fliesst
Ein Fischer sass daran,
Sah nach der Angel ruhevoll,
Kühl bis ans Herz hinan.
Goethe [1]
Вода шумить!.. Вода гуля!..
На березі Рибалка молоденький
На поплавець глядить и примовля:
"Ловіться, рибочки, великі і маленькі!"

Що рибка смик – то серце тьох!..
Серденько щось Рибалочці віщує:
Чи то журбу, чи то переполох,
Чи то коханнячко?.. Не зна він – а сумує!..

Сумує він, – аж ось реве,
Аж ось гуде, – і хвиля утікає!..
Аж гульк!.. З води Дівчинонька пливе
І косу зчісує, і брівками моргає!..

Вона й морга, вона й співа:
"Гей, гей! Не надь, Рибалко молоденький,
На зрадний гак ні щуки, ні лина!..
Нащо ти нівечиш мій рід і плід любенький?

Коли б ти знав, як Рибалкам
У морі жить із рибками гарненько,
Ти б сам пірнув на дно к линам
І парубоцькеє оддав би нам серденько!

Ти ж бачив сам, – не скажеш: ні, –
Як сонечко і місяць червоненький
Хлюпощуться у нас в воді на дні
І із води на світ виходять веселенькі!

Ти ж бачив сам, як в темну ніч
Блищать у нас зіроньки під водою;
Ходи ж до нас, покинь ти удку пріч, –
Зо мною будеш жить, як брат живе з сестрою!

Зирни сюда!.. Чи се ж вода?..
Се дзеркало: глянь на свою уроду!..
Ой, я не з тим прийшла сюда,
Щоб намовлять з води на парубка пригоду!"

Вода шумить!.. Вода гуде…
І ніженьки по кісточки займає!..
Рибалка встав, Рибалка йде,
То спиниться, то вп'ять все глибшенько пірнає!..

Вона ж морга, вона й співа…
Гульк!.. Приснули на синім морі скалки!..
Рибалка хлюп!.. За ним шубовсь вона!..
І більше вже нігде не бачили Рибалки!

27 октября 1827 г.

[1] — Вода шумить, вода тече, коло неї сидить Рибалка і дивиться на вудку з спокійним серцем (Гете).

Автограф балади з дарчим написом "В знак искреннейшей благодарности посвящается его превосходительству Александру Димитриевичу Засядке" зберігається в складі зібрання П. Я. Дашкова у відділі рукописів Інституту російської літератури (Пушкінського Дому) АН СРСР (далі – ІРЛІ): ф. 93, оп. З, № 402. Під текстом криптонім "-й-" і дата: "27 октября 1827", ям у першодруку "Вестника Европы", але враховано й дрібні поправки, внесені поетом при публікації в "Утренней звезде" 1834 р. Поверх рядків у цьому автографі зроблено два власноручних виправлення, відсутні в тексті "Утренней звезды" – в рядках:

Серденько щось Рибалочці віщує:
Чи то тугу, чи то переполох

слово "тугу" виправлено на "журбу" (й таким чином усунуто невірний наголос); у рядках:

Ой, я не з тим прийшла сюда,
Щоб намовлять з води на парубка невзгоду

російське слово "невзгоду" замінено на українське "пригоду". Таким чином, автограф, подарований О. Д. Засядьку, очевидно, відбиває останню стадію роботи поета над текстом балади.

Подається за автографом.

Твір є перекладом балади Гете "Der Fischer".