Не стоїть жить - Тесленко Архип

Што ето ви робіте?! (Дивиться на руку.) У, как ви умазали мне руку... што ето таковое слйзькоє?.. (Нюхає руку.) Ху, ху!.. дьоготь, гадость, юрунда!.. Ху!.. (Тріпає рукою, а потім обтирає її об штани.)

Оверко. Звиніть... я, бачте, саме чоботи чепурю, то, звісно, рука в дьогті, то, може, й вам удьогтив. Ну, нічого, міцніша буде рука.

Писар (крутить носом). Ху, ху!.. воняєть как бізобра-зно. Ху!.. і зачим ви, право, ето мажите сапоги отаким небла-^ говонним творенієм, отаким неблагопріятним до ізвращенія [чувств] существом? Ху, ху! не могу тірпєть.

Оверко. Як зачим? А на храм завтра!

Писар. Так ви б же почистілі їх, как биваєть Я; хран-цузькой, ілі агліцькой, ілі кітаянськой ваксой!., ето дело прелість!

Оверко. Чим?.. Ваксою?.. Так то така штука, що на мої чоботи треба пудів півтора.

Писар. Ну, ви нічіво не знаєте... пусть себе... А вот что! (До Мокрини.) Я би вам, Мокринія Степановна, загадал на завтра сметани іспаріть собственно мне... Так вот дело в том, штр я не знаю, как ви парітє вишепоіменованную етую сметану... так вот, как би сказать, в сілу імєющихся прилічій, как ето водиться, нідзя лі ето... попробувать названную сметану?.

Оверко. Попробувать?... Можна!.. Дай їм, Мокрино, хай попробують, і вареників там.

Мокрина пішла в хатину.

П и с а р.1 Вот ето дело!.. Папробую — тада узнаю.

Оверко. Є в нас, Саврадим Сковородинович, гарна сметана, прямо добра сметана.

Мокрина (несе на стіл сметану в мисці, і вареники в макітрі)^ Пробуйте, прошу покорно... сметана добра... Ось і варенички.

Писар. Вот ето так! Вот ето так!., дело. (Чепуриться і сідає за стіл; бере вареники, вмочає в сметану і їсть.) Папро-буєм — узнаєм... Да... А где же ето Галія Авер'яновна?

Оверко. Та там пішла десь, послали по ділу.

П и с ар. Да... А зачим ви, Авер'ян Василович, увели себя у такой страмний скандал?.. Мнє вас, право, жаль.

Оверко. Як увів?! '