Сковорода (симфонія) - Тичина Павло

К[оэицького])
(ЦДАМЛМ, ф. 464, оп. 1, № 1231, арк. 4 зв.)
Перед роками 1767—68 чи був у Луганському завод, або ж ув
іншому десь місці па б[увшій] Донеччині (?) Який саме.
(ЦДАМЛМ, ф. 464, оп. 1, М 1244, арк. 3)

[СКОВОРОДА І БІСНУВАТИЙ]
Людина і машипа
техніка
(ЦДАМЛМ, ф. 464, оп. 1, № 1194, арк. 14)
* Епоха Відродження. Англія.
Класичні письменники.
Ральф Дойстер.
Народне начало.
Лілі, Бен-Джонсон. Марло (білий вірш). Грін?
Всі вони: шлях тісного зближення з народом.
Театр часів Шекспіра.
(ЦДАМЛМ, ф. 464, оп. 1, Яв 1195, арк. 10)
Архімедова спіраль
Гранат, т. 13, ст. 88 після 320-ї

Гіппократ Хіоський, що стояв поза Піфагорейською школою,—
пропорціональність площин круга квадратам їх радіусів. Це при-
вело до відшукання квадратури круга.
Гез. Гранат, т. 13, ст. 51 (Нідерланди й Маргарита Пармська).
(ЦДАМЛМ, ф. 464, оп. 1, Яв 1195, арк. 11)
Веданти.
Кріпацтво. Земля. Вугілля. Сміх (Арістотель, Кант, опреділення
сміху).
Сковорода, твердо ставши на обох ногах, поволі
така в його погляді ненависть.
Жало комарине.
(ЦДАМЛМ, ф. 464, оп. 1, № 1198, арк. 2)
СКОВОРОДИНІВСЬКІ ФРАГМЕНТИ"

[1. СУПЕРЕЧКА З ЧЕНЦЯМИ]
Ієрон:
Ні, справді.
Нехай ти нас, ченців, не любиш,
нехай ти маніхействуєш і Нову Людину
знічев'я мрієш утворити.
(Сковорода загруз бровою)
Але скажи — ти ж маєш бога?
(Сковорода всміхнувсь)
Невже нічого він тобі не каже,
що край наш унія терзає,
що наш народ — це жертва рання?
Сковорода:
На фоні сміху рококо?
На тлі байдужого пізнання?
Ієрон:
Чи, може, ти, глухим дзвонивши, й сам уже
оглух навіки?
Сковорода:
До кого говорить таке, до ко'—?
Я ж в а м дзвоню, я ж вам дзвоню, каліки!
Ви ж той народ обплутали
обрядами, послушенством, царем,
з дворянством хитрим перемітили,
церковними землями його у рабство закріпачили,
а зверху ще й богом придушили — на!
лежи, мій рідний, богоносний.
Хмельницького забули? — стережіться!
А цей рідний, богоносний —
ви чуєте? — встає! Колись-таки устане —
і отоді вже вам буде саксаган.
Тут твердо кашлянув Кирило
і так немовби пі до кого,
а сам, як шулий віл,— униз забуцав,
тенором, як по воді талапнув:
— Ну от між нами й розмир!
А чого?
Ми ж тільки взяли тебе на спит —
чи підеш з нами.
Не підеш у єпископи —
виходить, ти не наш
і нічого тараракать.
Ми ж, хоч і думаєм з тобою розмаїто,
а прийшли до тебе, як до свого.
Ти ж весь час
як на бруску нас тримаєш.
Правду отець Досифей казав.
(Оріхові голови вколючились з усіх боків в Сковороду і ждали,
що він скаже)
Від песподіваної думки
Сковороду немовби аж підкинуло! —
але тут раптом блиснуло
і все підскочило й засяяло, як мисль,
лише тенор ні на мить
не вгавав,
як талалай:
— Так де ж тоді шукать нам правди, де?
— ...я тут, тут, тут,—
затріпотіло в листі
(Грім десь ледве, стороною)
і ще раз навхрест блиснувши, як в комедіях
Арістофана,
перед тобою сміх душить свій почало —
ой, клобуки, та перестаньте ж!..
Я виливаю, власне, вирізую,
не з воску, а з міді та каменю.
Сміх.
Ви ножі, а я брусок,
і я гостритиму вас,
аж поки не перегострю!
Я вирізую пе з воску,
а з міді та каменю —
і мій жереб — з голяками—
[2. ПРОЗРІННЯ]
...І переповнився Сковорода ненавистю до тих,
кого раніш немов не помічав
эа своїм богом, аа гармонією,—
Лиэавета, любительниця муз і Малоросії,
гетьмани й гетьманчики, що раді
свій народ продать за титул, за садибу,
і всі пани і присно з ними сущії
під мудрим скіпетром премудрої
Катерини,—
о, як усіх він ненавидів, звірів неситих,
лютих звірів!

[3. СКОВОРОДА У КИЄВІ. ПЕРЕД ПОВСТАННЯМ]
За пустирями — бастіон
бупдючпо-високо у небо цілив.
Під ним — Золоті ворота.
Засипані були землею,
як і вся воля, що з козаками крізь них
проходила.
Пішов ліворуч,
де древні вали,
крізь Львівські ворота
у нижній Київ.
Софія вслід йому ревниво заблищала.
А скрізь по Києву,
мов заворушення якесь,—
і шепотіли люди, прислухаючись до ревища,
хто радісно, хто з жахом:
хлоп?
не буде хлоп!

[4. СКОВОРОДА У КИЄВІ. ПЕРЕД ПОВСТАННЯМ.
ЗАРАЗ ГРИМНЕ...]
І мовчки злилися гармати на чернь,
в якій фітіль от-от, здається, догоряв...
Так смішно стало, як почув лірника,
що співав його псальму
про мир душевний,

про птицю-голубицю.
Як він далеко тепер від цього.
Наростай, могутня хвиле!
Знеси, зруйнуй, поглинь,
потопи білу гниль!

[5. ПОВСТАННЯ]
...А за Голосієвом раз по раз бухало
і розбухало,
і хтось клепав у міліони кос
і підтинав бур'ян
один за одним
у ручку —
ану лиш разом —
раз!

[6. РОЗДУМ СЕРЕД НОЧІ]
Світ спить,
а ми його піснями заколисуєм:
сни... спи... місце добре, нічого боятись!
О горе мені, книжнику і сладкопівцю —
земля колись устане й попитає:
а ти для мене що зробив?!

[7. БОГ]
А бог один,
і, може, там якраз,
де ту гармонію розбито.
(Розум,
о розум хай буде нам богом!)

[8. СМІХ]
"Краще б ти сміявся,
як... як всі...
А то..." —

(Ішов 1 — над вухом сміявсь Вольтер — оглянувся Сковорода —
нікого!)
І танцювали вкруг дерева,
хрести кривилися на банях,
і сама дзвіниця, в боки взявшись,
ух, як пішла, та ух пішла!
Туп! Туп!
вогко, тало
засміявся пан Туптало.
* * *
...Тупотить прозорим степом,
копотить,
тупо-тупо-тупотить...
Тут з-за хмари сонце вийшло
та як приснуло у сміх!
Засміялись виднокруги,
затрусилися од сміху
і озера, і ліси...
А трава — то вже й не може —
досміялася до того,
що від реготу зів'яла,
перегнулась і тремтить.

[9. У ПОЛІ]
За городищем, туди од боку,
над нивою, над колосом,
що з перебіжним блеском вітер
його розхиляв і кошлав,—
рясніло людом.
Серпи рясніли низько.
І такої тужної співала тая нива:
Жніте, женчики, розживайтеся,
на чорну хмару оглядайтеся.
А поміж них
підгінчий з нагавм.

Неправильно прочитана чернетка. Треба: "Мов...".— Ред.
* * *

Пурхнув горобець повз соняшник —
і той хитається в зворотний ритм...
Затанцював над флейтою метелик,
і полеті-і-ів, розтрушуючи ритм.
Загавкав десь собака, овечки замекали,
і тільки пуга: ллясь! ллясь!

[10. СОНЦЕ]
А сонце
розкреслилось,
заклекотало в просторінь проміннями,
і знову назад їх в себе криваво
повпивало,
немов із безвісти клипки...

[11. ВІЧНІСТЬ І МИТЬ]
І думав Сковорода:
гармонія не в тиші.
Біліони літ матерія бунтує,
одміняється і гасне,
а ми ще й досі
круг своєї душі.
А ми ще й досі
пісень про цупдру укладаєм,
коли той цундра
зовсім не такий.

[12. МОНОЛОГ СКОВОРОДИ]
З заплющеними очима, підсумовуючи, в своїх розумних руках оти-
ми мудрими системами, мов іграшками, перекидається:
Огонь. Печаль (леліє світ. Калина
хитне. Ця мисль — як смуга в житі.
Мисль —
як лінія). Тяжіння. Рух (...літайка

пролопотить крилом. Лопух схитне —
цяткований, цятастий — цоп! —
Свідомість.
Матерія.) — то жук упав. А лі —
ні я, пі ти. Поки що ти.— Холодне.
То жук упав. І знов. Калину клю' —
недосвіток — і знову мисль поллється.
І знову мисль. І знов поллється мисль,—
Огонь. Печаль. Тяжіння. Рух. Свідомість.
Матерія. І знов поллється мисль.

словничок
ДО ПОЕМИ-СИМФОНІЇ "СКОВОРОДА"

Барма — піна на варенні, накип, пінка при варінні меду, варен-
ня тощо; шумовиння, шумовина
Бебехи — нутрощі
Бебехнути — сильно кинути щось, ударити
Бебехнутись — упасти, гепнутися
Бевзь — дурисвіт, бовдур
Бевкати — дзвонити у дзвони; молоти дурниці
Безліч — множина, незчисленність
Б е с е д а — слово, розмова, бесіда
Гей — понукання для корів, волів; вигук
Гепнутись — упасти, бебехнутись
Гибель — загин; загибель; сила-силенна
Гнилички — дикі груші
Гупнути — тупнути; приглушено ударити об щось
[Гурт] — багато (Не гурту тебе того розуму.)
Жовтожар — оранжевий, жовтогарячий колір
Забаламутити — одурити, забити памороки, затуманити
Забаляндрасити — почати базікати *
Забелькотати — говорити невиразно, скоромовкою
Забіснуватпся — оскаженіти
Заблимати — замерехтіти, замиготіти (І ледве-ледве забли-
мала його убога думка.)
Забої сто — з вибоями сніг *, багато снігу
Забрезкнути — стати водянистим, покритися слизом (про ква-
шення та ін.) *
Завалий — неповороткий *
[Завидно] — заздрісно (Завидно, що в когось видно.)
Завількуватий — про дерево: з хвилястими звивинами *
Завількувато — лукаво, хитро
Заворонитись — (Сквирський повіт) загавитись, піймати
гаву
Зав'ялий — прив'ялий *
Загавити — відвернути чиюсь увагу, заморочити
[Загадати]—запропонувати для розгадування (Загадку зага-
дати.)
Заглинутись — похлинутися, вдавитися *
З а гніт — палаючий жар, солома чи тріски* для загнічування
хліба
Загонистий — вимогливий, запальний *
Зажохатпся — занедужати од спеки *
Зажохнутись — здохнути од спеки *
Заззяти — засяти, засяяти, засікти
За карлючкувато — з багатьма закарлючками
Замурзувато — прислівник від замурзувати; заяложено
36 езу митись — здуріти, одуріти; знавісніти; ошаліти, ошале-
ніти
Збитошник — (Сквирський повіт) пустун, штукар; капосник
З б і д н ю в а т и с ь — прикидатися бідним
Збогарадитись — випросити, вимолити; спромогтися на що-
небудь
Збуйпувати — зашуміти дуже сильно, забушувати, забурхати
(Збуйнували вітри.)
З в и ш к и — висотою, заввишки
Звірокруг — зодіак
Зорювати — спати, ночувати на повітрі, просто неба
Зсинобожитись — прикинутися бідним, нещасним
Зубельний — зайвий, запасний (с. Піски)
Кислички — дикі яблука
Киць-баба — гра на зразок піжмурок *
Кралька — ряст, золотоцвіт*, Chrysanthemum
Курай, кураїна — трава біля вибалків, не біля самої води,
а трошки вище. На толоках теж росте, але не так
Л іщи н а — горіхи (падають лузани), горішина, горіх, горіш-
ник
Лопушаний — небагатий на розум, (Дурні л о п у ш а н і.)
Луки — по-подільськи пологи (поліг)
Наводити — намішати
На гідний — зручний для здійснення чого-небудь (про час, ви-
падок тощо) (Н а г і д н и й випадок.)
[Напашений] — про худобу, яка вдосталь напаслась (Скотина
н а п а ш е н а.)
[На рони ти]—нагубити цвіту, листя, пір'я (Наронила пір'-
ячка повен сад.)
На свою руч горнути — казати на свою користь* (На
свою руч горнеш.)
Не до ш п е т и — не до речі *
Нездольний — слабий, нездоровий
Нездоров'я — хворість, слабість
[Н у ж д а т и] — приневолювати (Нуждають мене — приневолю-
ють.)
О д п о т і й — той, хто дуже потіє (?)
Переквітувати — відцвісти, перецвісти, відцвістися; відкра-
суватися, відквітувати (про злаки.)
Переночувати (кого)—пустити на ночівлю, на нічліг когось
Плюсміх — плюсклий, слизький сміх (?)
Подільшливий — подільчивий
[Посіпати] — натрудити (Посіпаєш собі руки.)
Придолинок — улоговина, балка, вибалок, видолинок; устя до-
лини.
[При тяти]—урізати; прищипнути (При тяв йому носа
добре.)
Простота — невчена наївна людина, простий народ *
Рвйкрок — різкий, рішучий крок
Розкущитися — розростися кущем *
Розпадина — (у скелі) розщелина
Розпалина — тріщина, щілина
Розпур ха тись — пурхати без угаву (Пішов горобчик у тан-
ці—розпурхався і т.