Сковорода (симфонія) - Тичина Павло

>
гостряками
< вгризаються >
грузне сонце,
1 Пізніше цей уривок було перекреслено.— Ред.
немов із безвісті клипок
І в світовую просторінь шумним шугає,

а звідти у серце шум
вертається
гостряками у саме сонце —
немов із безвісті клинки...
Сковорода
на землю упаде,
цілує квіти, трави гладить,
росою очі, немов незрячі, протирає —
природо, як ти всього мене кругом торкаєш,—
< немов > із безвісті клинки К

(ЦДАМЛМ, ф. 464, оп. 1, № 1194, арк. 16—18)

[VII. СКОВОРОДА І БІСНУВАТИЙ]

лахміттям,
як тогою,
покритий,
у жовтих, як іволга , у військових
штанях,
Він,
оброслу голову на шиї повернувши
і бачачи, що десь солдата ще не видно,
у стугні груди б'є рукою
і страшно пророкує:
Наш хід, як тигр
[• . .]
Сковорода < (одсунувши гембля) >
< (обираючи > долонею шорсткі стружки з гембля
1 Пізніше автор цей уривок перекреслив.— Ред.

Са іра! Тобто: все вперед! все
вперед! А звідки ти умієш по-фрапцузьки?

[Біснуватий] розпахнувши вперше своє манаття,
< причому > під яким жовті, як іволга, старі штани за [латані]
військовії >
Біснуватий: По-франц[узьки]? Я знаю і по-грецькн. Ось. Будь
ласка. Пан — це означає по-грецьки все, атеос — бог. Значить
усе, або ж усе —цс... це бог. Скучно тобі, я бачу,
з твоїм на український лад переробленим пантеїзмом. Ти вже б
краще співав: прокля цара тира
по [тягнеться] Біснуватий мовчки
руками до гембля:
шуті, шиті, шум
шуті, шиті, шум
І раптом запитає:
А Катери [на ще не здохла?]
Ну йди ж, іди! — солдат на нього іще раз крикне.
Кінчилася ж проходка — чуєш? —
і сам попереду — з цеберком повним поспішає.

(ЦДАМЛМ, ф. 464, оп. 1, № 1194, арк. 19)

[VIII. СКОВОРОДА І БІСНУВАТИЙ]

Мивиїт — говорить він ,—назву свій трактат < пісню > про
< творчу природу > натуру людини < [пісню писану]
по-латинськи>,
тіло своє має.



А я ще все про бога? —
І Сковор [ода] почне по келії ходити, сам з собою
сперечать[ся]
Спочатку Матерія є головним в природі,
а не Дух!
< твоєму
твердженню, >
вітре, >
який же я радий!

І Сковорода,
< поклавши > накривши аркушики книжкою важкою,
прискорено ідо у сад.
А там —
там птиці ранок опадуть.
•]
(ЦДАМЛМ, ф. 464, оп. 1, № 1194, арк. 1)

Початок і кінець —

Бо < Бо по-перше > початок і кінець — в єдиній точці
сходяться.
від зерна ж колос — в зерно й повертається
там, де світ нібито

Там він < тільки > лише < тільки > < починається>
< омолоджується > народжується.
Так? < Зрозумів? > Зрозуміло?
Ну, отже, тепер далі:
•]
[• •]
0 всеблаженна!
1 всеблаженна зразу десь < почує > < озветься > почує
м'ятою < пахучою озветься >
м'ятою < рутою >, шалфеєм ще й любистком пахучо
озветься,
Сковороді
такий муст

(ЦДАМЛМ, ф. 464, оп. і, М і 194, арк. 10)

♦ * *

[IX. СКОВОРОДА І БІСНУВАТИЙ]
СКОВОРОДА
ALLEGRO GIOCOSO *
ПАНТЕЇЗМУ СКУКА
...Три місяці пробігло,
мов караблі веселі в морі —
всіма цвітами процвітай і,
добрим скарбом переповнені.
Три місяці пустинь Китаївська і в ній Сковорода
немов пливли —
поміж садами рожаїстими,
серед кринишного узлісся,
на полі повному, де хвиля хвилю ллє і зупинятися не хоче.
Уранці,
ще тільки небо почне наливаться,
і вітер зелений одчалить в далечінь —
уже Сковорода
встає з досвітньої < роздуми >
дрімоти *
й сідає знов писать *
і в сад іде.
Там птиці ранок онадуть,
клюють-клюють не доклюються
і солодко.співають,— сон розказують.

А сонце
скрізь у всі кінці
розкреслилось
•< розкреслилось >
і світовую просторінь сліпучим коле.
< Проміння його> *
Сліпучого перевертаються кінці
*
і гостряками просто в < серце >
сонце *

Сковорода
на землю упаде,
цілує квіти, трави гладить,
росою очі, немов незрячі, протирав —
природо!
як ти всього мене кругом < околюеш! >
наповнила *

щедро, щедротно! *
< навівши
із безвісті клинки...