Злодії та Апостоли - Іваничук Роман

На подвір’ї пахло свіжим сіном; хто косить мамі? – подумав Данило, – а хто – сама косить, бо діти розлетілися; до оборога була приставлена драбина – чи там хтось і нині спить?.. Ніхто не спить, сину, я вже своє там відіспала, а ви ідіть, настала ваша пора, то Божий допуст, діти, ідіть, не бійтеся… – почув Данило материн дозвіл й квапно перерахував щаблі, потім подав Оленці руку, й вона слухняно поп’ялася за ним… Пірнули обоє в духмяне сіно, й шепотів данило:

"Твої груди пахнуть солодом медових примулок, чому в наших горах виростають такі пишні красуні?"

"Бо земля тут пишна, Данилку, де ти ще бачив таку землю?"

Й понесло їх кохання в новий світ, якого вони досі не знали, і був він незбагненний, як море. А коли прибилися до берега, що зринув перед ними сизим світанком, втомлена й щаслива Оленка прошепотіла:

"Я всю ніч чула від тебе одні й ті ж слова: любко, любасочко, любисточку, й виповняв ти мене по вінця своєю солодкою мовою… А що скажеш колись, як проминуть наші шалені ночі?"

Довго мовчав данило, а коли розпечене півкружало сонця визирнуло із-за Маґури й, заглянувши під дашок оборога, кинуло перші промені на личко дівчини, хлопець у незмірній радості втямив, що відтепер і довіку матиме поруч кохану і друга, й вимовив, ніби присягу склав:

"Скажу тоді: за своє життя я побачив багато світів і людей, а тепер хочу зріти лишень тебе одну".

Львів – Коломия, 2003—2004 pp.

Гуцульський глосарій до повісті

"Злодії та Апостоли"

Арідник – чорт.

Байбарак – верхній гуцульський одяг.

Байорка – прикраса на верхній одежі.

Белебень – узвишшя, лиса гора.

Бербениця, бербеничка – діжка.

Бовгар – пастух рогатої худоби.

Бокораш – керманич на дарабах.

Бутин – лісовирубка.

Вориння – пліт, загорожа.

Вуставка – вишивка на сорочці.

Гаджуга – смерічка.

Гладуне'ць – дзбанок.

Гуслянка – молочний гострий продукт.

Ґерлиґа – палиця.

Ґзимс – виступ на печі.

Ґражда – гуцульське обійстя.

Дилина – дошка.

Дюк – гострий запах (дюк кулеші).

Жереп – колючі зарості альпійської сосни.

Жупа – соляний виробіток.

Зарінок – побережжя над рікою.

Зварич – солевиробник.

Зґарда – коралі.

Ізвор – провалля.

Капейстра – деталь кінської упряжі.

Кашиця – річковий мол.

Келеп – топір (бойовий).

Кептар – безрукавний кожушок.

Кичера – гола гора.

Клепаня – хутряна шапка.

Колешня – приміщення для господарського реманенту.

Крисаня – капелюх.

Мочула – мочари.

Недеї – провалля.

Плова – дощ зі снігом.

Плюта – сльота.

Пріча – лежак.

Путеря – сила.

Пушкар – озброєний гуцул.

Рагаш – жолоб для спуску деревини.

Рихт – маєш рацію.

Сардак – верхній сукняний одяг.

Смоляк – жандармський опричник.

Спузар – доглядач ватри.

Тарниця – сідло.

Трясунки – швидкий танець.

Узвір – яр.

Холошні – сукняні штани.

Царинка – пасовисько.

Цирка – узір.

Чардак – засідка.

Чуга – вежа.

Шарґа – дощ зі снігом.

Ялмужна – жебрання.

Примітки

1 Чудо над Віслою (пол.).

2 Свого дорогого вождя (пол.).

3 "Акти міські й земельні" (польськ.).

4 Щоденник графа Казимира Цетнера, власника замку Пнів (польськ.)