т. 11 - Драматичні твори - Винниченко В. К.

Савко (конфузливо). Е, куди ж мені.

Семен. Ето потом... А вперед випить і музику... Правда, хлопці? Погулять нада. Музика буде?

Тимошка. А от! (Показує на музиків.) Ето хто? Ха-ха-ха!.. Ми вже той... і по чарці з ними.

Семен. А водка де? Осталось?

Тимошка. Ого! Хлопці! А давай хто горілку. Що забрал усю! Давай!.. (Подають пляшку.)

Тимошка. Уже й розкубрили... Ай, боже-боже!.. Ну, пий! Хай тому, знаєш, братіку, як там говориться, очі руба стануть, як старе пом’яне. Правда?

Семен (весь час ніби вишарпуючи себе з задумливости). Вєрно!.. Ха-ха-ха! Вєрно, брат! Ех, Тимошка, молодий ти парнишка, а... Ну, нічево. Хотєл тібє на пам’ять шось оставить та нєкада, брат, занят. Кадась другим разом. Правда? Давай пляшку. За твоє здоров’я!

Тимошка (серйозно уклоняючись, з п’яною важністю). Благодару вас.

Семен. Хороша водка. На, вгощай усєх. Пий, хлопці! Валяй...

Дехто озирається до нього, а більше заняті собою; дівчата перемішані з хлопцями; сміх, розмови. Музики настроюють струменти.

В вікні показується голова Серафими.

Семен (побачивши її, підходить ближче). А, баришня! Скушно вам там самім? Га? А в нас весело. Гуляєм! Мир празнуєм... Ето окошечко з вашої комнати?

Серафима. Моєї.

Семен. Кніжечку читали? Ідіть до нас. Вєрно. Січас музика будєть, танцювать будуть. І ви потанцюйте з нами. Вєрно! Чи стидаєтесь? Плюньте.

Серафима (усміхається). Папаша сердиться буде.

Семен. Ну, папаша!.. Ви його, кажись, не дуже боїтесь. Вєрно, баришня, ідіть до нас.

Серафима. Зараз. (Посміхаючись, зникає.)

Семен. Музика! Стой там... Марш баришні. Как тольки покажеться, так і стрічай.

Серед юрби шепіт і викрики:

- Баришня!

- Танцювать буде...

- Ой, матінки... Хі-хі-хі...

Семен. Тимошка! Давай сюда водку. Чарку тоже. Слиш?

Тимошка. Зараз, зараз. (Хапливо біжить до нього.)

Музики ждуть наготовившись.

Семен (стає й дивиться направо). Як дам знак, так січас грай... Жар!

Музики грають марш. З’являється, сміючись, Серафима.

Семен (наливає горілки). Баришня! Румочку... Пожалуйте...

Серафима. О, ні... Що ти?! Ні-ні, я не хочу, я не п’ю.

Семен. Нє, баришня, одну можна. Как же. Нада ж почтєніє. Пожалуста.

Серафима (сміючись бере). Ну, й чудак.

Семен. Вєрно, шо чудак, поймав жабу, каже судак. Вєрно, Вася? (Озирається.) Де он?

Серафима. Що таке? Який судак?

Семен. Нічого. Ето нічого, ето так. Ну, викушайте ж. Ну, смєлєй.

Серафима. Ну на! (Зразу випиває.) Фу! А закусить нема чим?

Семен. Закусить? Ах, ти ж!.. Забув, баришня... Ми, знаєте, так, без закуски... Дівчата, дайте закуски. Скарєй!..

Серафима. Нічого не треба вже... Пройшло...

Дівчата біжать у кухню.

Серафима. Не треба, дівчата. Не треба. (Ті вертаються. Виймає з гаманця гроші і даючи Семенові.) Дайте од мене музикантам та скажіть, що годі. Хай танцюють.

Семен (Тимошці). Слихав? На, оддай!

Тимошка бере гроші, дає музикантам, ті беруть, уклоняються Серафимі.

Семен. Музика! Польку! Будете, баришня, танцювать?

Серафима. Ні, я подивлюсь. (Одходить до дубків. За нею йде Семен.)

Музики грають польки. Починаються танці, спочатку соромляться Серафими, далі захоплюються. Танцюють переважно дівчата з дівчатами. Лиця серйозні. Парубки більше стоять і дивляться, шепочучись.

Серафима (якийсь час дивиться, потім, не повертаючи голови до Семена, говорить). Ну, надумався?

Семен. Нє, ще не надумався.

Серафима. А чому?

Семен. Діла єсть.

Серафима (якийсь час мовчить). А я часто вночі верхи їздю коло вашого табору.

Семен. Та невже? А завтра... чи той... після завтра будете?

Серафима (пильно дивиться на нього). А чого ж не завтра?

Семен. Що «завтра»? (Хитро сміється.)

Серафима. Чого не питаєш «завтра», та «після завтра»?

Семен. Ну, хай завтра. Будете?

Серафима. А тобі нащо?

Семен. А я вийду погулять.

Серафима. Буду. (Зараз же одвертається од нього й пильно дивиться на танці.)

Семен посміхається. Вибігає дівчинка справа.

Дівчинка (забачивши Серафиму). Баришня! Ідіть, вас барин кличуть.

Серафима. Зараз. Скажи, зараз прийду.

Дівчинка. Добре. (Ніби йде, сама ховається за людей і дивиться на танці.)

Серафима (не повертаючись до Семена). А за Ганьою все таки скучаєш?

Семен. Ха-ха-ха!.. Страшно скучаю.

Серафима (дивиться на нього). А чого на вікна поглядаєш?

Семен. А ви бачили?

Серафима. Якби не бачила, не казала б.

Семен. А разі в цім домі одна Ганя живе?

Серафима (не дивлячись). А хто ж ще?

Семен. А ви.

Серафима (кидає на нього поглядом. Одвертається). Чого не танцюєш? Танцюй.

Семен. Я потом.

З’являється справа дядько Самійло. Одягнений краще. Шукає очима й, наглядівши Серафиму, підходить:

Д. Самійло.