т. 11 - Драматичні твори - Винниченко В. К.

Семен (раптом пускаючи, тихо). Іди...

Ганя подивляється на нього, вагається. Вмить стріпується і йде.

Семен (кидаючись до неї, люто кричить). Стой! (Хапає й тягне назад.) Стой! Говори: хто казав ето всьо?

Ганя. Ой, задушиш! Пусти. Ніхто не казав. Я сама знаю.

Семен. Ти ж говорила, шо вірила.

Ганя. Не вірю. Брехала.

Семен. Так я босяк і ти того не хочеш за мене йти? З хворобою?

Ганя. Босяк. З хворобою.

Семен. Я без совісти?

Ганя. Без совісти. Пусти!

Семен. Стой. До конца нада... Не віриш мені?

Ганя. Ні. Ну? (Має весь час вигляд одчаю і злісного завзяття.)

Семен. А ти чесна?

Ганя. Я?? А що?

Семен. А ти ж продаєш себе у полюбовниці старому псу.

Ганя. Я не продаю. Брешеш.

Семен. Як??

Ганя. Ні.

Семен. Та ти ж сама казала, що прикажчик купує тебе для старого.

Ганя. Ні!

Семен. Шо «ні»? Не казала?

Ганя. Ні. Пусти.

Семен. Нє, стой! Що таке «ні»? Говори, бо задушу. Мінє все одно тепер. Говори!

Ганя. Ні! Пусти, кажу.

Семен (робить павзу, заглядає в очі. Тихо, ніжно, благаюче). Ганю!.. Ганюсю!.. Ну, подивись мені в очі... Подивись!..

Ганя (пручається, одвертається з ляком). Пусти, не гляну... Пусти!

Семен. Ганю... Ну, стой... Ну, не дивись, стой так... Стой, я хочу спросить. Ну, дай же хоч спросить. Как же так можна... Ну, скажи, може тобі гроші нужно, може работать трудно. Одно слово скажи і в цю ноч будуть сотні у нас, Ганю!

Ганя. Ні-ні... Пусти.

Семен. Боїшся, шо обманю? Ідьом, завтра повінчаємось.

Ганя. Ні. Пусти.

Семен Ху!.. Ганю... Шо ж ти дєлаєш зо мною. Ти ж губиш мінє... Ти знаєш?. Я ж пропав тепер. Знаєш ти ето? Ганю... Не губи... Слиш? Молю тебе... Не губи...

Ганя (задихаючись). Пусти. Ой, боже ж мій!.. (Різко, зібравши всю силу навмисної злости.) Пусти!! Я не вірю тобі, ти - босяк... злодій. Пусти! (Виривається й біжить уліво.)

Семен непорушно стоїть якийсь час, потім помалу, безсило сідає коло куріня й сидить.

Здалеку весь час ледве чути було музику. Вона потрохи наближається. Довга павза.

Виходить Чиркун і д. Палькарась.

Д. Палькарась. Да, кумедно... Та щє так погнав коня, ніби вкрав її...

Чиркун. А може й справді вкрав. Хе!

Д. Палькарась. Тш.. (Показує на Семена.)

Чиркун (застигає, потім до д. Палькарася). Ага-а!.. Поняв... Так.

Чується парубоча пісня, яка наближається. Співає небагато голосів:

Один заводить: Як була я маленька,

Останні підхоплюють:

Цілувала мене ненька

Ой, дуб, дуб, дуба, дуба

Дівчина моя люба.

Соло:

А як стала підростати

Всі:

Стали хлопці цілувати

Ой дуб... і т.д.

Соло:

А тепер я вже велика

Всі:

Треба мені чоловіка

Ой, дуб... і т.д.

На другому куплеті з’являються на сцені парубки. Всіх четверо. Між ними Панас і Тимошка. Співаючи п’є воду. Потім другий і так усі. На прикінці їх співу Семен раптом схоплює з себе картуза й люто шпурляє об землю. І рішуче встає.

Тимошка (здригнувшись). Тю! Що воно?

Семен (ідучи до діжки, сильно одпихає плечем Панаса й вириває кухоль). Пшов, давай сюди.

Панас. А диви!

Семен (грізно). Ну?! Два рази говорить тібє! (Вириває кухоль і знов пхає.)

Панас (обурено). Та ти що тут? Чого задаєшся. Думаєш, як босяк так і полякались тебе? Не дуже тут. Диви, штовхається.

Семен (напившись води, ніби спокійно). Так я босяк?

Панас. А хто? Чесний чоловік може? Чого витріщивсь.

Семен. Ех! (Несподівано хапає його, кидає ловко на землю, наступивши коліном на груди.) Ну, жить хочеш? Говори!

Панас. Рятуйте! Хлопці...

Семен. Ха-ха-ха! Ну, хлопці, сюда... Чого ж ви?! Клич сюди всіх... Клич на босяка всіх ваших. Ух, ви! Пішов ти! (Штовхає ногою і встає.)

Тимошка. Та що ви його боїтесь. Хватай його! (Підступає.)

Панас (схоплюючись з землі, теж кидається і кричить). Хло-о-пці-і!.. Сю-да-а!

Семен (люто озираючись). А? Ха-рра-шо!.. Давай побільше, давай. Давай тепер весь табор сюди... Так. Вєрно... (Раптом схоплює люшню з землі. Хлопці зразу зупиняються.) Ну, клич, клич!.. Нічого, шо в мінє люшня, вас много, весєлєй дєло буде...

Чиркун понуро, не хапаючись, підходить до Семена й закочує рукава. Хлопці ще більш одсовуються й тікають.

Семен. А! Вася? Ну, хлопці? Ха-ха-ха! Куда ж ви?! (Хоче бігти й зупиняється.) Е! Чорт з вами. (Шпурляє люшню і йде вправо.)

Чиркун. Куди ж ти? Семьон?!

Семен. Чорт з ними... Не в том дєло... Ех! (Грозить кулаком.) Ну, нічого, Вася, ми їм покажем... Бережись! (Іде направо.)

ЗАВІСА.