т. 11 - Драматичні твори - Винниченко В. К.

Ганя (злякано). Але що ти!?

Семен. Чого спужалась?

Ганя. А де! А ніколи!

Семен. Чого?

Ганя. А диви!.. Най бог боронить.

Семен. Ти чого? Старику змінить боїшся? Один раз, Ганю... Слиш? Попрощатьця. Невжелі одкажеш?

Ганя. Ні, ні...

Семен. Ганю!.. За любов мою... Любила ж кадась. Невжелі не хочеться попрощаться как слід? Га?

Ганя. Хіба ти вже одходиш?

Семен. Одходю. Чого ж мінє тут?..

Ганя. Зовсім?

Семен. Зовсім...

Ганя мовчить.

Семен. Вийдеш? Га?.. Вийди, Ганю... Хоч раз, хоч краденою жоной будь... А там... Шоб не даром любились кадась. Я вже й цим довольний буду. Тольки вийди... Поговоримо...

Ганя. Не можу... Боюсь.

Семен. Чого боїсся? Вечерком. За сад. Я буду ждать.

Ганя. Не знаю.

Семен (жагуче). Вийди, вийди... Послі-завтра, слиш?

Ганя (здивовано). Послі-завтра?

Семен. Сьогодня й завтра ніззя. Діла єсть у мінє. Сьогодня п’янствувать буду. А послі-завтра буду ждать.

Ганя. Сьогодні пан їде у містечко. Пізно приїде.

Семен. Сьогодня не можу. Нікак... Послі-завтра. Добре, Ганю? Добре?

Ганя. Не знаю... На нас ся дивлять.

Семен. Чорт їх бери. Ех, Ганю! Прийди. Будеш помнить, так поцілую, що ніколи не забудеш. Слиш? За всю любов мою і за всьо.

Ганя (поводить плечем. Раптом встає. Одривисто): Прийду. (Іде до дому. Зникає направо.)

Семен якийсь час сидить, чудно посміхаючись.

Душа (яка весь час слідкувала ревнивим, злим поглядом за ним, підходячи): Наговорились?

Семен немов прокинувшись, дивиться на неї.

Душа. І не чує навіть...

Семен. Шо такоє?

Душа. Нічого... Шо, може вже роздумався та й не прийдеш до мене?

Семен (встаючи, піднято). Ого! Прийду... Об’язательно прийду. Жди. Слиш? «Прийду». Ха-ха-ха!

Душа (неймовірно). Шуткуєш чи справді?

Семен (Злісно). Та, чого тібє? Какиї шутки? Сказав прийду. Так, чого ж ще? (З ненавистю.) Прийду. Слиш?.. Я вам!!.. (Іде до неї.) Ей, хлопці! Ану к чорту з вальцями! Шо за танці!.. Давай шось погромне! Музика, грай шось такоє, шоб побольше шуму! В бубон побольше, в бубон. Шоб ні ти мінє, ні я тібє, я сам сібє не чув...

Тимошка (схоплячись з присьби, де сидів обнявшись з Тетяною.) Вєрно! Бий в бубон! Гр-рай... Козака... Грай!.. Я вам покажу.

Семен. Вєрно! Козака! Будем гулять. (Раптом спиняється, посміхається й говорить.) А между прочим, ну вас усєх к чорту... (Повертається і йде направо. Всі вражено, здивовано дивляться йому вслід.)

Тимошка (схаменувшись). Семене!.. (До всіх.) От так карусель.

ЗАВІСА.

Картина третього розділу. Пізній вечір.

Десь далеко в степу чується пісня з витяганням. Коло кабиці стоять Чиркун і д. Палькарась, шепотом розмовляючи. Виходить Душа з клунком.

Чиркун. Всьо собрала?

Душа. Всьо... (Роздратовано.) Та ви скажете мені, шо тут робиться, чи ні? Шо це таке, справді? Нащо пашпорти позабирали? Шо Семен тут замишляє?

Чиркун. Тш! Не кричи пожалуста. Сказано, сьогодня ідьом зцюдова. От і всьо. Не хочеш, оставайся сама.

Душа. Та йди ти під три чорти, розумник! «Оставайся». Я тебе питаю, через шо ми йдем?

Чиркун. А я тібє говорю: мовчи. Поняла?

Душа. Куди Семен пішов?

Чиркун. Пойди спроси в нього.

Душа. Ну, сволочі, подождіть... Палькарась, куди пішов Семен?

Д. Палькарась. Не знаю, дівко, не знаю.

Душа. Брешете!

Чиркун. Слиш, Душа, от шо я тібє скажу: поклади вузол тут, а сама йди зцюдова. І шоб ти й ногою сюда не показувалась. Када нада буде позовьом. Слиш?

Душа. Та йди ти під шум, корявий чорт! «Іди зцюдова». Іди, коли хочеш.

Чиркун. Говорю, йди! Не нада тібє тут буть. А шо повидіш, чи послишиш, ні писни. Поняла? Без шуток говорю.

Душа. Та шо тут буде?

Чиркун. Потом узнаєш. Іди говорю, а то через тібє може все пропасти. Семьон тада не похвалить. Іди лучче.

Душа (нерішуче). От, с-собаки... Ну, нехай же... (Помалу йде наліво.)

Д. Палькарась. Ех, погано, хлопці, робите... Погано...

Чиркун (злорадно). А от посмотрим... Каби тольки удалось.

Д. Палькарась. Ну, й що вам поможеться? Легше стане?

Чиркун. Када б не легше, не дєлали б. Та вам шо? Може тут остаться хочете? То оставайтесь.

Д. Палькарась. Та мені шо? Мені все одно. Іти то йти. Не виграв, не програв. А так... Неправильно робите. Злобою серця не заспокоїш.

Чиркун. Ну, ето как хто. (Придивляється направо.) Ану, помовчіть. Кажись, ідьоть шось... Правда?

Д. Палькарась (не дивиться). Е, не бачу я... не бачу... Очі не ті.

Чиркун. Кажись ідьоть... Нуда... (Озирається навкруги.) Шоб гади тільки не помішали...

Виходить справа Семен і Ганя закутана з головою в велику хустку. Ідуть до куріня.

Семен (тихо). Лізь у курінь.

Ганя. Ой, боюсь, Семеночку, любий мій... Чогось мені