Дванадцять - Власюк Анатолій

Юля стала ще привабливішою. Сум на її обличчі лише підкреслював це. Нишпорки вона не помітила, і це було добре, бо він би, мабуть, не знав, про що з нею говорити.

Чого він найбільше не хотів – так це зустрітися з Наталкою. Ні, його тягнуло до неї, і дівчина не виходила у нього з голови. Але глупо і смішно бути конкурентом сина, тим більше, коли знаєш, що Наталка встановила відео-спостереження в його квартирі, а сама працює на тонкогубого, через якого він мало не загинув у тому клятому підвалі.

4

Найбільш перспективною з точки зору розкриття вбивства Нишпорці видавалася справа священика, задушеного подушкою.

До отця ходили, мов по свячену воду, вдень і вночі. Він нікому не відмовляв. Поселився в літній кухні біля розкішного будинку, в якому жила його сім'я.

Особливого дозволу Нишпорці не треба було. По церковному подвір'ю туди-сюди снувало чимало людей, і коли він зайшов до літньої кухні, ніхто не звернув на це особливої уваги.

Всередині все було майже так, як і тоді, коли жив отець. Лише на тумбочці біля ліжка стояла його фотографія в чорній рамці. Літню кухню не зачиняли. Вона стала своєрідним місцем паломництва. Люди приходили сюди, молилися до образу Божої Матері, що висів над ліжком, і йшли далі.

Нишпорка розмірковував, що будь-хто міг увійти сюди, задушити отця і непоміченим вийти. Мабуть, тут не діють байки, що вбивця обов'язково приходить до місця злочину. Якщо й приходив, то тоді, коли Нишпорка сидів у підвалі в Дрогославському лісі. Тепер час втрачено.

Жінка, яка прислуговувала отцю, впізнала Нишпорку. Сказала, що найчастіше сюди приходила одна людина. Нишпорка вдячно глянув на неї.

– Висока жінка, – сказала вона. – Приходила завжди під вечір, а часто й уночі. Ховала обличчя. Не була парафіянкою нашої церкви. Мабуть, у неї були особливі стосунки з нашим отцем. Після смерті отця я її не бачила.

Чесно кажучи, Нишпорку не цікавила ця романтична історія.

5

Пан Костів з двома мордоворотами без ознак інтелекту на обличчі, які завжди неодмінно були з ним, завітав до помешкання адвоката і сказав, що не може гарантувати йому безпеку в центрі Дрогослава.

– Ви розриваєте угоду? – запитав той.

– У жодному разі! – енергійно замахав руками пан Костів. – Усі додаткові витрати ми беремо на себе, а вас удосвіта вивозимо звідси.

– Куди саме? – запитав адвокат.

– Місце надійне, — відповів пан Костів і глянув на своїх мордоворотів, ніби давав розуміти співрозмовникові, що ті не повинні знати більше, ніж він їм це дозволить.

Було зрозуміло, що адвокат не в захваті від нової ідеї пана Костіва. Звісно, ситуація була дурнуватою, і все життя переховуватись у ванні він не міг. Але принаймні досі його не вбили, так що місце і тут надійне. А де гарантія, що маніяк не довідається через свої канали про те, куди мають перевезти адвоката, і не дістане його там?

Панові Костіву довелося застосувати всю свою риторичну майстерність, на яку тільки він був здатний, аби переконати адвоката переїхати зі свого помешкання у центрі Дрогослава до більш надійного місця, про яке вбивця навіть не здогадається.

Адвокат розумів, що насамперед пан Костів захищає інтереси власної охоронної фірми. Якщо після пані нотаріус вб'ють ще бодай одного клієнта, яким опікувались хлопці пана Костіва, то перспективи самої фірми будуть вельми туманними. З іншого боку, адвокат ще не зовсім втратив глузд, сидячи у ванні, й розумів, що у словах пана Костіва все-таки є резон. Він ще трохи покомизився, дав себе вмовити і таки погодився на переїзд.

6

Десь зник Ігорко. Не можна сказати, щоби Нишпорка аж так уже скучив за ним, але явно не вистачило його цікавої інформації.

На дзвінки Ігорко не відповідав, хоча гудки йшли. Можливо, він не знав його нового номеру телефону, але Нишпорка надіслав йому есемеску, що це від нього. Проте Ігорко вперто мовчав.

Нишпорка бавився телефоном і ненароком набрав три одинички. Сам не знав, навіщо це зробив. Це ж зараз прибіжать есбеушники його визволяти! Але минула хвилина, друга, третя, ще десять – нікого не було.

Нишпорка усміхнувся сам собі. Як легко начальник Дрогобицького відділу СБУ надурив його! Видумав історію про три одинички, щоби Нишпорка відчував упевненість у своїх силах. І як легко він купився.

Не розповідатиме полковникові СБУ, що розкрив його вигадку. Але тепер зрозумів, що слід розраховувати лише на власні сили. А ще краще – не потрапляти в ситуації, з яких нема виходу.

І куди ж усе-таки зник Ігорко? Чому не телефонує?

7

Секретарка і прибиральниця Богом клялись, що не знають людину, яка зняла їх на відео, коли йшла до кабінету першого заступника міського голови вбивати пані нотаріус. Вони у присутності есбеушників ще і ще раз передивлялись цей запис, але не могли нічого сказати по суті. Ось вони усміхаються вбивці, а згадати, хто це був, не можуть. Їхні зізнання були щирими, і навіть з психологічної точки зору до них не могло бути жодних претензій.

Нещасних відпустили, а міський голова негайно видав наказ про звільнення з роботи прибиральниці і секретарки. Знайшов формальні підстави: прибиральниця не зачинила на ключ кабінет першого заступника міського голови, а секретарка залишила напризволяще приймальню, коли йшла в туалет.

Будь-який адвокат, звісно, міг би опротестувати це рішення, бо в жодній посадовій інструкції не були прописані ті нібито правопорушення, яких допустилися жінки. Але прибиральниця і секретарка не пішли судитися. Складалося враження, що вони знають убивцю, але за жодні гроші не назвуть його прізвища, щоби самим не стати жертвами.

8

Ігорка знайшли вбитим у його гаражі на вулиці Тихій. Він був прив'язаний до крісла, а в серці – дірка від кулі. Знайомий почерк!

Здавалося, вбивця знущався з правоохоронної системи не те що Дрогослава чи області, а й усієї України. Це було одинадцяте вбивство в місті за останній час. Якщо хоч якась логіка простежувалась у вбивстві тих, хто увійшов до списку дванадцяти, то шість осіб поза списком, здавалося, вбиті навмання. Видимих зв'язків між убитими теж не було. Єдине, що їх об'єднувало, – дірка в серці від кулі.

Нишпорку по телефону до себе в кабінет запросив начальник Дрогославського відділу поліції. Давно не бачились! Але ж чому так офіційно? Могли б за чарочкою коньяку і філіжанкою кави зустрітись у "Калині".

Підполковник позичив очі в Сірка і почав здалеку, але потім втомився і бабахнув. Нишпорка мало не впав з крісла. Виходило, що він основний підозрюваний у вбивстві Ігорка, бо найбільше дзвінків у той день на його мобільний телефон було саме від Нишпорки.

– Я би хотів взяти на експертизу твій пістолет, – заявив начальник Дрогославського відділу поліції, цього разу дивлячись Нишпорці прямо в очі.

Це був заборонений удар. Не скажеш же йому, що пістолет у нього відібрали російські диверсанти у лісі під Дрогославом. Підполковник не входив до числа тих, хто повинен знати про це.

– Я його загубив декілька днів тому, – випалив Нишпорка перше, що прийшло до голови.

Звісно, на нього подивились з підозрою. Слідчий, який вів справу, взяв у нього підписку про невиїзд. Мабуть, він хотів арештувати Нишпорку. З його точки зору логіка в цьому була. Але підполковник не дав цього зробити. Втім, у присутності слідчого він сказав:

– Шукай пістолет, а ні – то адвоката.

До пізнього вечора Нишпорка телефонував полковникові СБУ, аби узгодити з ним свої подальші дії, але операторка байдужим голосом говорила, що абонент знаходиться поза зоною досяжності.

На душі було нудно, хоча Нишпорка, дивлячись у дзеркало, змусив себе усміхнутись до свого зображення. "Доведеться скористатися послугами Юлії", – сумно подумав він.

9

Покоївка з готелю розмовляла по скайпу з чоловіком і повідомила йому, що вагітна. Треба було бачити його обличчя! Він сказав, що не для того поїхав за кордон заробляти гроші, аби витрачати їх на дитину. Закінчилося тим, що чоловік наказав дружині зробити аборт і навіть не став вислуховувати її, вимкнувши зв'язок.

А тут ще й Нишпорка гуляє по Дрогославу й ніби не помічає її. Обіцяв зателефонувати й поговорити про її вагітність. Ага, дочекаєшся! Добре, що хоч він, на відміну від чоловіка, не каже робити аборт. Але хіба їй від цього легше?

Минулого тижня вона познайомилась зі студентиком. Хлопчина на шість років молодший від неї. Навчається в Дрогославському державному педагогічному університеті. Викладатиме у школі англійську та німецьку мови. Розумний! Вона стала для студентика жінкою, з якою в нього вперше були сексуальні стосунки. Їй це лестило. До того ж було видно, що студентик по самі вуха закохався в неї. Різниця у віці й навіть вагітність не спиняли його. Він усерйоз казав їй розлучитись, а дитинку він усиновить. "А якщо буде донечка?" – сміялася вона і куйовдила йому волосся. "Удочерю!" – рішуче заявляв студентик – і вони кохались до нестями.

На якийсь час покоївка забувала про Нишпорку, але потім все одно її думки поверталися до нього. Вона ставала холодною до студентика, виганяла його, а він не розумів, що коїться в її душі.

10

Чоловік Віри втрачав дорогоцінний час. Він ніяк не міг вирахувати можливості, коли можна було вбити хоча б когось зі списку дванадцяти. Вважав, що має це обов'язково зробити, аби помститись за покійну дружину.

Стосунки з донькою були ніякими. Звісно, він мріяв хоча б про мирне співіснування з нею, якщо на інше вже не можна навіть сподіватись. У крайньому випадку, нехай би вони сварилися щодня. Це все одно краще, ніж повна мовчанка. Більше того, донька вдавала, ніби тата не існує на білому світі. Приходила, коли хотіла. Йому залишалося лише переживати, щоби з нею нічого не сталося.

Одного разу донька привела собі на ніч якогось чоловіка. Це вже було занадто! Він би ніколи до такого не додумався. А вона робила все демонстративно, щоби батько побачив. А коли вночі стала занадто гучно стогнати ніби від задоволення, він не втерпів. Увірвався до них у кімнату, схопив за шкірку цього чоловіка і викинув за двері. Услід за ним полетів його одяг.

Донька кричала. Називала його останніми словами. Дивно, але після цього в них почали налагоджуватися стосунки. Вони були нерівними, але так було краще, ніж мало бути ніяк.

Якось донька приготувала вечерю і запросила батька на кухню.