Дванадцять - Власюк Анатолій

Йому наказали сидіти. Генерал розминав м'язи і декілька разів пройшовся по кабінету туди-сюди, заклавши руки за спину, що мало, очевидно, означати: Чапай думати буде, не заважайте.

– Що буде з Нишпоркою? – нарешті запитав він і сів навпроти підполковника.

– Схоже, при відступі вони захочуть його ліквідувати.

Генерал задумався і сказав:

– Передайте нашому інформаторові. Якщо в нього буде така можливість, нехай захистить Нишпорку. Але не ціною власного викриття. Він ще нам знадобиться у Росії.

– Слухаюсь, пане генерале!

38

Костик відчував, що коло звужується. Він хотів врятувати життя мамі й своє власне, але для цього тепер треба було протиставити себе системі, створеній паном Костівим. Він не мав достатніх можливостей і знань. Та й гроші, які йому обіцяла пані нотаріус, й за допомогою яких він хотів розв'язати всі свої проблеми, тепер видавалися нездійсненною мрією.

Поки всі метушилися навколо тіла пані нотаріус, йому вдалося вислизнути з місця вбивства і перевезти маму на дачу до знайомого. Будиночок був порожнім, і Костик користувався ним, коли займався коханням з дрогославськими дівчатами. Якщо він хотів викрутитися, то треба було діяти на випередження. Але виходило, що він просто виграв декілька годин, поки пан Костів у справах знаходився в обласному центрі. Як тільки він повернеться, почнуть його, Костика, інтенсивно шукати і рано чи пізно вирахують, що він з мамою знаходиться на цій дачі.

Він думав, що може зробити, але прийнятного рішення не знаходив.

39

Наталка ненавиділа себе, але розуміла, що не може по-іншому, це вище неї. Точніше, воно знаходилось усередині – й керувало нею.

Це не був секс. Тобто і секс теж був. Але й коханням це було назвати важко. Хоча це й було, мабуть, кохання. Це почуття заволоділо всім її єством. Заради цього чоловіка вона готова була піти на будь-який злочин.

Коли тонкогубий цілував її у ліве вушко, вона не знала, що з нею відбувається. Це можна було би назвати неземним блаженством, але ж якби хто сказав, яким саме є цей стан. Секс, який був у неї з ним після цього поцілунку, не приносив уже, здається, стільки задоволення, але був необхідною умовою, продовженням отого, що викликало в неї неземне блаженство.

Наталка мала би ненавидіти тонкогубого за те, що він зробив з її батьком, але впала в дивну залежність від нього, і слово "кохання" тут було недоречним. Це було вищим за банальне кохання – принаймні у тому розумінні, в якому вона до цього вживала таке слово. Вона ненавиділа себе, бо використала Славка в ліжку заради того, щоб тонкогубий нашкодив Нишпорці.

Дивним чином у ній переплелись почуття до тонкогубого, Нишпорки і Славка. До кожного в неї були різні кохання, не подібні одне на одне, бо взагалі на світі не буває подібних кохань, хоча їх зводять до спільного знаменника і називають одним словом.

Славко лише губами цілував її вухо, і вона чекала, коли його язик володарюватиме у вушній раковині, як це робив тонкогубий. Але цього не було, і все минало, і найбільший ворог батька і її теж володів не лише тілом Наталки, а й єством дівчини.

Мислено вона зверталася до Нишпорки, бо розуміла, що лише цей чоловік може визволити її з біди. Але, мабуть, у нього були свої проблеми, а Наталчині видавалися дріб'язковими й не вартими уваги.

40

Нишпорка був злий сам на себе, як ніколи в своєму житті. Ось навіщо було влаштовувати цей дурнуватий експеримент? Ще сьогодні міг бути на волі, а так, мабуть, доведеться попрощатись з життям. Адже він мав понад годину, щоб відбігти на достатню відстань від автоматників. Навіть якби схибив і не потрапив до Дрогослава, то в якомусь навколишньому селі міг би перебути небезпеку. Та й не факт, що за ним би побігли. Як він розумів, вони прив'язані до місцевості й не хочуть, щоб їх викрили.

Звісно, міг би сказати собі, що всі його плани перекреслив доцент, який тут з'явився. Але ж і раніше в його житті траплялись обставини, які, здавалося, зведуть нанівець усе, що він задумав. Проте Нишпорка завжди знаходив вихід із будь-якої ситуації й уперто йшов до мети. Тепер цей принцип не спрацював. Старієш, Нишпорко!

Затерпли спина і плечі. Він випростався й уперся головою об ляду. Що за чортівня? Ляда відкрилась, і Нишпорка побачив лампочки у коридорі. Бурят забув зачинити його у підвалі?

В наступну мить Нишпорка подумав, що це пастка, а вони тільки й очікують, аби він звідси вибрався, і тоді остаточно приберуть його. Проте потяг до волі був сильнішим. Нишпорка обперся ліктями об виступ, підштовхнув тіло ногами й опинився на поверхні. Обережно закрив ляду, щоб не грюкнула, і повільно пішов до виходу. Лампочки миготіли й зливались у нескінченному потоці.

41

Відвідувачі сайту "Дрогослав – Інфо" побачили відео вбивства пані нотаріус. Знімав сам убивця. Ось він заходить до ратуші, підіймається сходами на другий поверх. У приймальні до нього мило щебече секретарка, усміхається прибиральниця, яка виходить із кабінету першого заступника міського голови.

Камера пливе по кабінету, фіксуючи все, що там знаходиться. Особлива увага до фотографій на столі. Окремо в рамках дружина першого заступника, його діти. Сім'янин, одначе.

Відтак видно, як убивця витягає снайперську гвинтівку, готує її до пострілу. Він відчиняє вікно. У прицілі – офіс пані нотаріус. Гвинтівка пересувається туди-сюди, і в "хрестик" потрапляють дрогославці. Але вони не цікавлять убивцю. Приціл уперто повертається до дверей офісу. Минає декілька хвилин напруженого чекання. Чути дихання вбивці. На мить виринають його руки. Вони в білих медичних рукавичках.

Несподівано двері відчиняються, і всі бачать охоронця. Це Костик. Він уважно прощупує поглядом кожний квадратний сантиметр центральної площі. Погляд у нього зосереджений, але все одно ніби кумедний. Здається, що дорослий дядечко бавиться у войнушку. Не побачивши небезпеки, Костик щось говорить. За мить з'являється пані нотаріус. Вона весела, збуджена і щаслива, ніби якась радісна подія трапилась у її житті.

"Хрестик" наведений на її голову. Можна стріляти – і відвідувачі сайту "Дрогослав – Інфо" завмерли у чеканні. Але вбивця ніби в роздумах. Приціл іде вниз. Він на рівні грудей охоронця, але й зараз пострілу нема. Вбивця явно очікує.

Відвідувачі сайту "Дрогослав – Інфо" прекрасно розуміють, хто має стати його жертвою, й, затамувавши подих, терпляче очікують на фінальну розв'язку.

Видно, що охоронець трохи відхилився від пані нотаріус. Цього було достатньо, аби "хрестик" на мить застиг на серці нещасної жінки. Лунає постріл. Крупним планом усі бачать широко розплющені очі пані нотаріус. Вона ніби здивована, що таке могло з нею трапитися.

Камера пливе по кабінету. Ось приймальня, в якій нікого нема, коридор, сходи. З убивцею вітаються люди. Він, видно, лише киває головою, бо не чути відповідей. Убивця виходить із ратуші. Перед входом – захекані державні охоронці пані нотаріус. Убивця впевнено йде далі, й уже видно їхні спини.

Все. Кінець запису.

Кількість відвідувачів сайту "Дрогослав – Інфо" аж зашкалює. Коментарі змінюють один одного через декілька секунд. Ті, хто впізнав себе в "хрестику" прицілу, бравурно пишуть, що були на межі між життям і смертю, хоча, мабуть, прекрасно розуміють, що не вони цікавили вбивцю. Абсолютна більшість коментаторів згадують недобрим словом пані нотаріус, яка була на службі у бандитів. Дехто прямо пише, що вбивця зробив добру справу, прибравши ще одного покидька. І лунає лише декілька голосів тверезо мислячих дрогославців про неприпустимість показу подібних відео-сюжетів. Особливо це шкідливо бачити підростаючому поколінню. Знали би ці люди, що підростаюче покоління, маючи доступ до Інтернету, бачило ще й не таке. Ті, хто створював сайт "Дрогослав – Інфо", можуть бути задоволеними: все йде по задуманому плану. В конкретному випадку в абсолютній своїй більшості коментатори засуджують пані нотаріус і возносять до небес її вбивцю.

42

Після того як Наталка несподівано зникла, Славко не знаходив собі місця. Він не розумів, чим міг образити дівчину. Здається, все було так добре, і вона світилася від щастя.

Її телефон мовчав. Славко переживав і боявся, щоб з нею знову нічого не трапилось. Йому так і не вдалося дізнатися, хто її викрадав і в чиєму полоні вона знаходилась. Він двічі про це в неї запитував, і щоразу Наталка плакала, ховаючи обличчя. Він обціловував її, й вона затихала, коли його губи торкалися її вух. Наталка ніби щось чекала від нього, а він не розумів, що має зробити, аби вона розповіла йому все-все-все, поділилася найсокровеннішим.

Славко декілька разів на день спілкувався по телефону з двоюрідною сестрою тата, розпитуючи в неї, чи знайшлася Киця. Відповідь була такою ж самою: ні. Після есемески, що Нишпорка розслідує важливу справу, Славко не дуже турбувався за тата, але усвідомлював, як тому буде важко, коли повернеться додому й дізнається, що Киці нема.

Добре, що хоч мама уже декілька днів не виходить на скайп, а то він би вже не знав, що має брехати про Нишпорку.

Але все це було дрібницею порівняно з його думками про Наталку. Чому вона пішла від нього? Яку велику таємницю приховує?

43

На дереві незручно малювати цеглою. Наступного разу треба взяти крейду. Голова вийшла ніби зрізаною навпіл. Одне око – цяточка, інше – мов озеро. Серце взагалі нагадувало квадрат. Втім, якщо відійти на декілька десятків кроків, здається, що під деревом стоїть людина.

Коли глянеш на небо, воно голубе й помережане сонячними променями. А в лісі – сутінки. Нічого не чути, ніби звірів і птахів нема. Але як тільки він вистрелив, відразу щось загомоніло, тривожно скрикнула якась пташина, сховалось сонце, а небо затягнуло хмарами.

Услід за першим пострілом пролунало ще два. Зробив паузу. Прислухався. Тихо. Вистрелив ще двічі.

Коли підійшов до дерева, то побачив, що серця-квадрата нема. Його вирвало з корою. Залишився задоволеним собою. Навичок не втратив.

Жбурнув цеглину. Вона вдарилась об інше дерево. Йому здалося, що воно заплакало від болю.

Довго блукав лісом, ніби хотів загубитися в ньому. Небо потемніло. Він не відразу це помітив. Злякався, що заблудиться.

Прийшов додому пізно ввечері. Дружина вдає байдужість, хоча він бачить, що вона переживає.