Лісова пісня - Леся Українка
Лукаш
Яка, дядьку, погань?
Лев
Така. Не допитуйся. Бігай!
Лукаш знов іде в ліс, а Лев присувається до вогню, запалює люльку при кострищі, розкурює її, вона тріскає і прискає іскрами дідові в вічі.
А нема на тебе куцого!
Куць
(молоденький чортик, убраний паничиком, безхвостий, тільки по маленьких ріжках, що стримлять з-під шапчини, знати його природу. Меткий, хвірткий, ввічливий. Здіймає шапчину і вклоняється)
Добривечір, дідусю!
Лев
(зумівшись )
О! А ти чого?
Куць
Та ви ж бо кликали?
Лев
Коли?
Куць
Та оце саме жалували, що мене нема. (Лев плює.) Я думав,- може, вам бакуну забракло, та й виніс вам свіженького, а ви мені колись за те горілочки принесете.
Лев
А що ж! Тільки для тебе й носитиму. А сам з нехворощі не викуриш?
Куць
Ей, де, дідусю! З нехворощі гірка!.. Та возьміте, возьміте бакуну!
Лев
Дзінькую пану, щоб ще якої чемериці дав.
Куць
Де ж таки, дідусю, я ж вас поважаю.
Лев
З вашою повагою!.. Он кум Музика водився з тобою, як з добрим, а куди ти його завів? Під місток у прірву. Знаю я ваших.
Куць
Та то ж, дідусю, в нас було весілля, так як же без музики, а що він вилізти не здолав, то се його молодята щиро частували, а він же, ви знаєте, не був непитущий...
Лев
Ти вже вибрешешся! Тебе й у ступі не влучиш... От ліпше кажи навпростець, чого ти з мене хочеш, бо ти ж бездаремне з болота не вилізеш.
Куць
Дуже ви, дідусю, неймовірні стали, а я вас таки зроду люблю (Лев плює), я так утішився, як почув, що ви сюди на літнє помешкання збираєтесь,- я вже казав своїм чортеняткам тут газони попідстригати, і ротонду під дубом гарненько позамітати, і стежечки вигладити, щоб вам було де на шпацір ходити.
Лев
(посміхаючись)
І вигадає ж бісова пара!
Куць
Може, хочете подивитися, як мої чортенятка хорошенько навчилися халяндри скакати? То я їх покличу - там такі втішні.
Лев
Ще чого хибує! Потрібні вони мені, цур їм!
Куць
Фе, такий чесний господар і такі негречні вирази вживає... На се літо ми врадили правдиву панську забаву - wyścigi, prosze pana, 9 - ніби по-простому гони. Отак, як стемніє, будуть спочатку розмаїтості: танці, співи, боротьба.
Лев
Битимитесь навкулачки, чи що?
Куць
Н-ну... Тепер се вже так не зветься... На озері будуть туманні картини, а потім тут на плацу почнуться перегінки,- і до того будемо просити вашої ласкавої помочі.
Лев
Чи ти здурів? Я маю з вами переганятись? А йди ти в болото!
Куць
Фе, такий чесний господар і таких нечемних виразів уживати! Та хіба ж я кажу, щоб ви свої старощі турбували? Ми лише важимо на ваші коненята - маєте коники ситенькі, добрі до перегінок...
Лев
Іще чого? А дзуськи не хочеш?
Куць
А таки не хочу, куштував, то не смачно. Та ви ж і сами знаєте звичай: як нема застави, то вже наше право до коней, се вже хоч і на суд ідім, то так буде. Ви чоловік справедливий, мусите признати - що право, то право.
Лев
(заклопотано)
Гм... ніби... та як же його... хіба теє... Слухайте, паничу, а може б, якось...
Куць
(помахує бичиком, що має в руках)
Я завжди радий зробити приємність, коли мене гречно просять, але ж тут розходиться о стан посідання і я, яко відпоручник цілої нашої громади, підлягаю карності...
Лев
Мені, паничу, якось невтямки ваша гутірка... Я чоловік темний, неписьменний, то вже вибачайте... А ніби я мав про заставу... Може б, ви те якось... то вже б ми... ви мені зробите ласку, а я вам у чому послухаю, то й, може, воно...
Куць
(недбало)
Про заставу можна поговорити. А яка ж би мала бути застава?
Лев
Та ніби кізлика можна б десь вишукати та привести, то для панича було б ліпше за коня, бо відомо, що кінь - то не цап і не дорівняти. Чи ж кінь збіжить за цапом? - ей, де-де! Та ще такі коні, як наші, мужицькі,- ні тобі клусом, ні тобі вчвал, одно знають - тюпки... А цап, як вогонь,- не тра й огира.
Куць
Одного цапа маєш дати?
Лев
Та ніби трудно більше, ви ж відаєте наші достатки...
Куць
Та які ж то перегінки з одним цапом?
Лев
А нащо вам, паничу, ті перегінки? За вами й так ніхто не збіжить, хіба от мої ярчуки...
Куць
(при слові «ярчуки» підскочив)
А цапа дасте чорного?
Лев
Та вже ж не як, я ж відаю, як тута треба. Можна ще ворону додати. Лукаш десь уполює.
Куць
Ніби трохи маленько... Та вже для вас... якось уже перед громадою вибрешуся... От нема чим могорич випити.
Лев
Нехай-но я на другий раз принесу.
Куць
Ей, чи ж принесете? Принесіть, принесіть та вип’ємо, а я покличу своїх чортеняток -
