Графство укрів "Фарана" - Східняк Марко

Але на Наддніпрянщину покажіться, щоб привіти передати.

Круг, обговорюючи те та се, ще не розходився, хоча був офіційно завершений. Основною новиною був приїзд з Батурина-на-Тукарембо стоматологічного кабінету та з якоюсь страшною машинерією, що називається "бормашина з ніжним приводом", якою роблять дірки у зубах, потім називають їх карієсом та замазують цементом. Козаки збирались виконати розпорядження кошового про "обов'язкове обстеження", бо кажуть, якщо витримаєш катування на цій бормашині, то, як попадеш в полон – ніякий екзекутор не страшний. Але все ж було трохи лячно.

– Опанас Якович, – звернувся Кость до сивовусого носатого дядька, що стояв у нечисленному гурті старих козаків. – У тебе в Україні хтось близький родич є?

– Багато. Ну хоча б старший брат Іван в Лубнах, вікарний священник Троїцької церкви.

– То ти підеш за новими козаками та нареченими.

– Не стидайся, бери собі найгарнішу, – підколов хтось з дідів.

26

У зв'язку з більш, чим середньою відвертістю епізоду, показаному у цьому розділі, він винесений в окреме оповідання "Білий день на хуторі близь слободи Бузьки". Всеволод зустрічається з Одаркою. Виясняється, що вона і є Жива (Цица), поганська богиня праукрів, призвана до життя покликом пращурів, який прозвучав над Атлантидою, коли Всеволод був черговий раз у Франції.

27

У Європі Всеволод у 1717-1720 роках, хоча і зображав аристократа, що втік з своїх заокеанських володінь і жінки, щоб добряче розважитись, працював наче каторжник на видобутку соли біля Лаго-Подрідо у Фарані. Розкриємо ще один напрямок його самобутній діяльності. Він вивчив всі відомі і ходові прядильні і ткацькі верстати старого континенту, далі знайшов півдюжини дійсно перспективних конструкторів, потім знайшов підхід до кожного, потім об'єднав і почав координувати їх творчі пошуки (для узгоджених дослідів необов'язково сидіти у одному приміщенні, та й в одній країні), потім накидав їм плутаної інформації про прядку Дженні, про мюль-машину та інші потрібні речі. Пройшли роки і у його голові струнких знань не лишилось. Як щось згадувалось додатково – відправляв листами.

Уже після пекельного процесу відйому грошей шляхом зворотної продажі папірців-акцій Ло, у Франкфурті-на-Майні, імперському місті та традиційному місці обрання імператорів і зустрілись шість винахідників, кожний з діючим експериментальним прядильним і ткацьким верстатом. Всі були виготовленими на гроші графа. Після випробувань можливостей, вдалось з'єднати достоїнства трьох ткацьких та чотирьох прядильних верстатів. Синтезований прядильний верстат герцог наказав назвати Іванна, вибудувавши собі такий логічний ланцюжок: Дженні —Джейн (Jane) — Жанна – Іванна;

Перевіривши дію двох, виниклих, як компоновка, верстатів, граф дав гроші на патенти, оплатив роботу дослідників та доручив найбільш діяльним організувати прядильну мануфактуру в Хемніці (курфюршество Саксонія) та ткацьку у Любеку, старій столиці Ганзейського союзу, з виготовленням відповідного обладнання. Агентам по вербовці мігрантів-українців був переданий контроль за використанням коштів та ходом робіт.

Цей епізод попутно підштовхнув промисловий переворот у Німеччині. Якби знав Всеволод, що при імператорі Данилі Всеволодовичі об'єднані війська німецьких князівств заллють кров'ю колоніальної війни його державу і лише імператор Володимир Орестович викине геть загарбників, то мабуть зробив би якось інакше.

Але якби знаття, де впадеш… Поки граф воював з бразильськими покидьками, німецькі мануфактури почали прибутково працювати, віддаючи частину доходу на фінансування еміграції в Фарану та Військо. Також виготовили верстати та погрузили на вже побудовані на верфях Голландії та Німеччини кораблі, на які не вистачало у графа національних підготовлених матроських кадрів. Залишив на "Апостолі" – старенького капітана, та чверть самих недолугих матросів.. На другому кораблі – молодого штурмана – та чверть салаг.

Насилу поповнив команди юнгами-романтиками. Всіх інших відправив у Голландію. Старий звично взявся вчіть молодь і через місяць ветха посудина заскрипіла оснасткою у каботажі на Ресіфі. Романтичний ново назначений капітан (читав якось вірші про океан графу. Вірші були непогані. Але зараз не про це.) примудрився, маневруючи, відірвати кут благенької пристані. Начальник порту (!) Свириденко запломбував штурвал і примчав у Батурин, вимагаючи і благаючи графа повісити на реях капітана і штурвального, а всіх матросів відправити у Лаго-Подрідо.

З'ясувавши, що з кораблем нічого не сталося, граф наказав поставити корабель на два якорі там, де стоїть, заборонив чіпати його до появи Шульженка, добавити дідові чверть до окладу та попросити підучити другу команду. Випускати цю поетичну натуру, молодого капітана, з порту тільки у складі міні-ескадри.

– Скоро рейд Чар-бухти буде заповнений кораблями, так що уряд порядком відстав з реконструкцією. Нам справді терміново потрібен хай невеликий, але модерний порт. Тільки тормоши, підганяй, – на завершення сказав Всеволод Володимирович. – Іди ти до Уляни Всеволодівни, там лежить затверджений проект реконструкції порту "Чар-бухта", кошторис витрат, у ДБФ ти розпорядник коштів.

– А я, коли узгоджувати, думав, що років через десять почнуть, – сказав Степан, втішно насунув бриля і вибрався з кабінету.

Під настроєм на морські справи, граф сів писати слізне письмо до жінки, прохаючи надати команди хоча б для перегону готових кораблів до Фарани. "У мене декілька тисяч водного кордону, але коли я йшов нещодавно довкола країни, то побачив тільки три каное туземців, а тих на всю державу пару тисяч. У Атлантиді човни були випалені, видовбані через місяць після поселення, тут за сім років не побудовано жодної шаланди. Формується якась зачарована степом, пампою, абсолютно суходільна нація. Акодони. Південноамериканські польові хом'ячки"

(ЦДАГ Атлантиди. Ф.6. – Оп.14. – Спр.23. – Арк.32–33) Останні чотири слова обведені та почерком герцогині написано "Нерви, Сева, нерви."

Секретність знята у 1751 році.

Автор же, строго слідуючи джерелам, зауважує, що головний герой сам, здається, не розібрався, що вимагати від цього народу. То вівчарі, то матроси.

Герцогиня просто напряму звернулась до малоросів з петровських військ, де було чимало моряків, яким вже набридло тинятись по суші, і порекомендувала Всеволоду зробити так саме. То проблема з екіпажами нових, чисельних кораблів вирішилась відносно легко.

Далі граф оформив дозвіл правлячій герцогині Атлантиди надавати своїм підданим, без сплати будь-яких зборів на користь Фарани, право ловити рибу біля берегів країни і продавати її, при бажанні, у прибережній торгівлі (не далі 21 милі від лінії прибою).

Ще оформив документи з печатками на команди та капітанів кораблів, лишаючи місця для прізвищ. Тільки у патенті начальника ескадри було вписано: П'яст Орест Всеволодович.

Обидва приміщення для верстатів були готові . Штати заповнені. Прослухали лекцію графа про конструкцію новітніх верстатів. Перехід на нові станки передбачався у мінімальні строки. Обидві мануфактури орендували звичайні верстати, що були у населення і почали давати деяку продукцію. А саме виконувати держзамовлення. Випускати цупку тканину на військову форму. По конкурсу розмістили заказ на пошиття військової форми на всю армію. Оплата за їх роботу було останнє, що граф збирався профінансувати у Фарані за рахунок доходу з спекуляцій.

Практично одночасно запрацювали: друга цегельня, виробництво черепиці та глиняних дренажних труб великого діаметру. Почала діяти водонапірна башта та сім фонтанів. Добавилась роботи поліції, бо вода в останніх вважалась питною, то треба було ганяти хлопчаків та дівиць, які норовили викупатись у фонтані, щоб коней та іншу живність поїли з відер, а не прямо з фонтану.

Тим хазяям, які звели наполовину нові, цегляні будівлі, ДБФ (його капітал виріс на чекані монет і не мав ніякого відношення до статків графа, бо виплатив тому навіть вартість верстатів з набіглими відсотками) почав кредитувати під посильний процент їх добудову.

Прийшов "Апостол Хома", Шульженко сказав, що капітаном кривдник порту буде гарним. Тільки підучиться. Через дві неділі обидва кораблі загрузили папером, дротом різних діаметрів, колючим дротом, тим-сим, що було закуплено у Буенос-Айресі і могло зацікавити збалуваних атлантидців і, разом з документами, відправили до Островів.

Підійшли із Гамбурга новозбудовані бриги, названі "Ниян" та "Руєвит". Вчорашні юнги, купані Нептуном на екваторі, та переведені після трансатлантичного вояжу у матроси другого класу, світились на вулицях столиці такою переможністю, що викликали заздрість 47-річного Всеволода.

"Ниян", підрихтувавшись та взявши людей на борт, пішов з якоюсь секретною експедицією. На питання: "Куди і Нащо" граф відповідав:

– Допитливій Варварі на базарі ніс прищемили.

Під тиском нової різноманітної інформації ця подія швидко призабулася.

28

1721. Граф сидів у кімнаті, на другому поверсі Стрілчатого палацу, яка у "Розписі приміщень" Уляни іменувалась "Строгим кабінетом". Ну як сказати, меблі були якісні, із червоного дерева, орнамент на стінах – під греків, геометричний. Обстановка дійсно мінімальна: два недовгі столи, невигадливо поставлені літерою Т, шкап для документів, крісло, два стільця, дві діжки з ципірусом-папірусом (останнє – по настояною Улі). Була ще продовгувата канапа. Але дівчата-секретарки , віком десь до тридцяти, ще від дверей включали боковий зір, їх зіниці розширювались, демонструючи панічний жах.

Трохи допетравши, що усмерть лякає чиновниць, Всеволод наказав негайно винести диванчик, викликав начальника спецслужби і доручив вияснити, хто навчив дівчат боятись як полум'я в пампі, пухкої, пружної, з бездоганним дизайном, канапи. Уже надвечір того ж дня підполковник явився з кіпою письмових свідчень. Герой цих документів потім непогано працював головним золотарем (ассенизатором) столиці, і, зрозумівши, що знаходиться під цупкою опікою відомства підполковника, женився на одній із об'єктів своєї попередньої уваги. Шлюб був по залету, на п'ятому місяці, але благополучний. Після ще одного сина, граф перевів щасливого батька командиром у кавалерію.

Автор не шуткує, недавній джигун відчайдушно грав з синами у аргентинську гру (це так фаранці обізвали різновид футболу), бився з ними на дерев'яних мечах і перевіряв шкільні завдання.