Українська література » Класика » Житейське море - Іван Карпенко-Карий

Житейське море - Іван Карпенко-Карий

Читаємо онлайн Житейське море - Іван Карпенко-Карий
чого ж іще їй? А я пожертвувала своїм іменем і честю, не маючи ніяких прав, і завтра, може, я зостануся одна, покинута тобою, опльована перед цілим товариством, - і все-таки люблю тебе! Невже ж твоє широке, чуле серце мене ні крихти не жаліє?

Іван, ласкаво. - Дитя моє, мені жаль тебе!


Ваніна, підбіга і стає біля Івана навколюшки. - Жаль?


Іван. Вип’єм, Людя, з горя!


Ваніна. Я п’яна від горя, а ти - й від горя, й від вина. Буде з нас, більше не треба! Це легкодухість; тобі не личить бути таким; перенеси, як слід мужчині, свою пригоду! Ма­руся не втече від тебе! Повірь! А я?...


Іван, встає, дивиться на неї, бере за бороду. - І ти!


Ваніна. Що, Ванюша?


Іван. Не втечеш!


Ваніна. Я прикована до тебе. (Схиляє го­лову йому на груди. Іван ласкає й цілує її в голову.) А ти хочеш, щоб я зосталася твоєю?


Іван, дивиться на неї. - Хочу, щоб і ти, і Маруся!... В Марусі прекрасна душа, а ти нектар життя! (Обніма її за стан, потім одводить од себе й одпихає.) Пріч! Я обезумів від вина, а ти користуєшся моїм станом і знов п’яниш мене диханням страсти!


Ваніна, тихо, кротко, [141] ніжно й соромливо. - Ванюша... Я? Все я... А ти?


Іван. А-а-а! І я, і я! Безуміє страсти, як і безуміє хмелю, проходить, остається чад і біль у душі. На віщо все? На віщо ж бли­скуча, палюща кров, краса, коли в ній отрута для душі? Невже в цім життя? Ах, Людя! Гріх до гріха маґнетом тягне необоримо, й я не можу до тебе доторкнутись, щоб не почути вогню по нервах, який палить мою кров, і я теряю [142] мозок!... Прости!... Дай, кицю, лапку! (Ваніна протяга йому обидві руки.) Ну, мир!


Вбігає Усай, за ним Крамарюк.



Ява. IV.



Ті ж, Усай і Крамарюк.


Усай, захакався. - Іване Макаровичу! Іване Макаровичу! (Хапається за серце.) Ах!... Стьопа, дай води! Іване Макаровичу! Що ви робите? (П’є воду.)


Іван. П’ю вино... Сідайте, вип’ємо!


Усай. Бога побійтесь! Два дні ледви ставало на вечерові розходи. Сьогодні збор - нема ні одного міста в театрі, все продано, а ви не хочете грать!...


Іван. Не можу, я розбитий на голову!


Усай. Я потеряю 1400 рублів.


Іван. Я потеряв усе, я п’яний і грать не можу.


Усай. Ви хочете мене пустити з торбами, оставити без шматка хліба мою сім’ю? (Кла­няється йому в ноги.) Пожалійте будущих дітей моїх! Ще зосталося півгодини до підняття завіси, в першім акті вас нема, можна за­держати початок спектакля й антракт, ви бу­дете мати дві години: уксус [143] на голову, сода, нашатирний спірт, [144] - і хміль пройде!


Іван. У другій годині ночі я їду додому!


Усай, пада на диван. - Караул, граблять! Стьопа, дай води! Людмило Павлівно, рятуй­те! Іване Макаровичу, не робіть мене банкро­том! До поїзда шість годин; ви поспієте, скінчивши спектакль! (Підбіга до Ваніної.) Ска­жіть своє слово, поможіть нещасному антре­пренерові, інакше я виїжджаю разом з Іваном Макаровичем і жалування не платю! (Вбігає капельдінер). [145]



Ява V.



Ті ж і капельдінер.


Капельдінер. Лупе Лупичу!


Усай. Що, пожар?


Капельдінер. Касір прислали сказати вам, що елєктричества нема й досі; публіка збірається; требують гроші назад, пожалуйте в театр...


Усай. Зарізали, ограбили! (До Ваніної.) Станція п’яна. (До Крамарюка.) Іван Макарович елєктричества не дає! (Б’є себе в груди.) Спек­такля нема! Віддавай гроші, - і банкрот! (До капельдінера.) І яка падлюча тварь виду­мала ще на мою голову елєктричество? (До Ваніної). Інжинер десь грає в вінта. (До Крамарюка.) Механік, самоучка, пішов чаю пить; ко­чегар - п’яний; перервався пас; проволока тріснула; електричество погасло, поправити нікому, і ніхто не... одповіда за потерю! Ах, Боже мій! Навіщо ти мене зробив елєктричєством? (Достає хутко гроші з гаманця.) На двацять копійок, забіжи по дорозі й купи вірьовку.


Капельдінер. Товсту, чи тонку? (Вбігає другий капельдінер.)


Усай. Що, що? Контромарочники касу б’ють, лопнула водопроводна труба, залива театр?... Бабицька по контракту требує гроші за спектакль?... Говори, ріж!


Капельдінер. Електричество дали, все благополучно, режісер прислали нагадать Іва­нові Макаровичеві, що вони сьогодні грають.


Усай. Електричество є?... Да благосло­вить Бог електричество! (До капельдінера.) По­чаток спектакля задержати, нехай електри­чество грає три рази, оркестр на сцені при­тушити, щоб даремно не горіло!


Капельдінер. Поняли! (Виходить.)


Усай, до Івана. - Спасайте! Повішусь, їй, повішусь! Хто ж вам жалування буде пла­тити? (Зі сльозами.) У музикантів діточок ба­гато, остануться, бідні, без молочка; пожалійте невинні тварючки!


Іван. А! Ха, ха, ха! Ради молочка для дітей музикантів буду грати п’яний.


Усай, робить земний поклін. - Благодітель!! (Хапа за руку, Іван не дає.)


Іван. Умова: десять день одпуску, я їду і Стьопу беру з собою.


Усай. Согласен, согласен! Стьопа! До­жени капельдінера Вакулу, візьми в нього 20 копійок. Поклич звощика; Іване Мака­ровичу, поспішайте!


Іван. Я з Людею приїду сам.


Крамарюк, до Усая. - А вам ізвощика?


Усай. Не треба, не треба, - я бігом скоріше! Іване Макаровичу... (Крамарюк вийшов.)


Іван, кричить. - Буду, буду, буду!


Усай. Я певен, я певен! (Тихо.) Людечко мила, привозьте його скоріше! Боржом, нар­зан, [146] соду й нашатирний спірт візьму в аптикаря за контромарку! (Пішов.)



Ява VI.



Іван і Ваніна.


Іван. В душі пекло... в печінці коти деруть... в мізку черви злости й досади... на серці жаль пекучий... голова п’яна, - йди, забавляй публічність! Ха, ха, ха! (Б’є себе по лобі.) Паяц, паяц!


Ваніна. А після спектакля я тебе, вече­рею частую на прощання, послідній раз; сам-на-сам з тобою погуляю.


Іван. І вип’єш?


Ваніна. А?... Нарівні з тобою.


Іван. Ну? Ніколи тебе в хмелю не ба­чив. Пікантна річ! Пікантна річ! Після спектакля ти даєш спектакль для мене! Бере її за бороду й цілує в уста. А потім я тебе вб’ю, прокляту чарівницю, щоб не доставалася нікому!


Ваніна. О, яка б я була щаслива вмерти на твоїх грудях! Ваня! Давай повечеряєм, уп’ємось отрутою ласки і приймемо трутизну разом, щоб не прокидатися ніколи. Отрута в мене є!


Іван. Послідній спектакль?


Ваніна. І послідній день мук!


Іван. Адськи [147] ефектна сцена! Марусі телєграма: „уміраю!” Ефект! Ефект над­звичайний! Газетам тема, публичності розвага! Ґвалт! Знаменитий артист із любов­ницею своєю отруїлись разом! Все сонне царство захвилюється. Драми вони не люб­лять, і всі прийдуть подивитись на

Відгуки про книгу Житейське море - Іван Карпенко-Карий (0)
Ваше ім'я:
Ваш E-Mail: