З ким і проти кого воювали українські націоналісти в роки Другої світової війни - Віталій Масловський
В цьому напрямі яскраве світло кидає інший дослідник — угорський історик і публіцист Юліус Мадер, який провів доволі об'ємний аналіз багатьох досліджень дій Абверу часів минулої війни: «Закордон (Абвер, — вказував він, — мав широко розгалужений апарат для боротьби з активними противниками гітлерівського режиму, наполягаючи на якнайшвидшому знищенні груп опору і патризанських загонів. Абвер та його особлива частина «Бранденбург-800» орудували в 13 європейських країнах. Тільки в 12 із них (не рахуючи СРСР) нацистські окупанти вбили в ході воєнних дій, розстріляли і замучили в тюрмах понад 1 277 750 чоловік. Більшість цих жертв слід віднести на рахунок убивць із Абверу та їх професійних «мисливців на партизанів». 32 А скільки ними знищено радянських людей? Поки-що не підраховано. Думаю, що майбутні історики ще підрахують і ці жертви.
Таким чином, зробимо певні уточнення і підведемо підсумки. Формування спеціального призначення «Бранденбург-800» виникло ще до війни гітлерівської Німеччини проти Радянського Союзу. Спочатку воно було спеціальним батальйоном, який у 1940 р. став полком спеціального призначення «Бранденбург-800», а затим в 1943 р. — дивізією «Бранденбург». Це не було звичайне військо, а спеціальне об'єднання диверсантів, карателів, башибузуків, сформоване з осіб кондотьєрів ненімецьких національностей, із тих країн, проти яких гітлерівці готували агресію. Так, 1-й батальйон, дислокований у Бранденбурзі (іменем якого і названо весь полк та дивізію спеціального призначення), був сформований з представників народностей Східної Європи (в основному територій СРСР) і призначений для війни на «східному напрямку» (до нього і був приписаний батальйон «Нахтігаль» для вишколу в Нойгаммері і наступу на Львів); 2-й батальйон дислокувався в Дюрені (Рейнська область) і складався з ельзасців, зрадників-французів, бельгійців і голандців; 3-й батальйон був розквартирований в Бадені (поблизу Відня) і призначений для операцій на півдні, в країнах Південно-Східної Європи (до нього якраз, і був приписаний спеціаль-батальйон «Роланд»). При цьому роти, батальйони, а затим полки цього формування щодо своєї кількості значно, а то й в кілька разів, переважали звичайні нормативи комплектування.
Отже, «Нахтігаль» і «Роланд» були не просто звичайними військовими формуваннями в складі вермахту (націоналісти й досі намагаються називати їх «Дружинами українських націоналістів» (ДУН), а формуваннями Абверу спеціального призначення — для здійснення диверсійних і каральних акцій в стані противника. Для цієї мети вони і проходили військову підготовку в спеціальних школах для забезпечення виконання завдань. Є. Побігущий, керівник батальйону «Роланд», а затим шуцманшафт-батальйону, в своїх спогадах так і зазначає, що завданням загону було «вишукувати розробки совєтських частин і так забезпечувати запілля…». 33 А що таке «забезпечувати запiлля» добре відомо, бо це означало ліквідовувати ті «розбитки»!
Обидва формування, як свідчать майже всі націоналістичні автори, були здійсненням давньої мрії провідників ОУН сформувати за допомогою гітлерівців професіональні військові підрозділи і перетворити їх на основу своїх майбутніх націоналістичних збройних сил. Ця мрія, як відомо, збулася, але невдало і невдячно.
Дїї «Нахтігалю» і «Роланду»
Це питання складне, бо Абвер, як відомо, не афішував свої дії. Відомо, що 30 червня 1941 р. спеціаль-батальйон «Нахтігаль» увійшов у Львів разом з 1 — м батальйоном полку спеціального призначення «Бранденбург-800». Гестапо та підрозділи СБ (служби імперської безпеки) ще не прибули у місто, а тому внутрішній порядок покладався на воєнного коменданта генерала Ренца та його польову комендатуру. Це і дало підставу польським і радянським публіцистам та історикам в 50–70-ті роки звинуватити брандербуржців і нахтігалівців у каральних акціях перших днів окупації Львова. Як свідчив відомий вчений і громадський діяч НДР А. Норден на прес-конференції в Берліні 22 жовтня 1959 р. з приводу розслідування злочинств боннського міністра Т. Оберлендера (колишнього політичного керівника батальйону «Нахтігаль» та інших подібних диверсійних формувань на Східному фронті, зокрема загонів «Тамара-1» і «Тамара-2» у Чечні), з 1 по 6 липня 1941 р. абверівці із «Нахтігалю», керованого Оберлендером — Херцнером — Шухевичем, спільно з брандербуржцями, фельджандармами і бохвкарями крайової екзекутиви ОУН-б, знищили у Львові 3 тисячі чоловік, в основному радянських активістів, євреїв і поляків, серед них понад 70 відомих вчених і діячів культури.
Віриться, що в недалекому майбутньому все це буде до кінця досліджено, незважаючи на дотеперішні «тумани» і «димові завіси», як у польській і радянській, так і в літературі українсько-націоналістичній.
Проте вже й тепер є окремі прояснення. Нещодавно в Лондоні вийшла книга польського автора Олександра Кормана «З кривавих днів Львова 1941 року». 34 Автор наводить численні факти, прізвища, свідчення очевидців цієї трагедії. Дослідник твердить однозначно: з 3 червня до 6 липня 1941 р. (час перебування спеціаль-батальйону «Нахтігаль» у Львові) польських вчених, євреїв і комуністів нищили гітлерівці, нахтігалівці та боївкарі із ОУН-бандерівців.
Корман наводить в книзі фотокопію звернення Степана Бандери, яке розповсюджувалось у Львові з 30 червня по 11 липня 1941 р. у вигляді летючок та афіш: «Народе! Знай! Москва, Польща, мадяри, жиди — то твої вороги! Знищуй їх!». В іншій інтерпретації ця листівка звучала так: «Ляхів, жидів, комуністів знищуй без милосердя, не жалій ворогів української народної революції!».
Автор стверджує, що акцією винищення керував гауптштурмфюрер (капітан) СС Ганс Крюгер (Крігер), який пізніше керував гестапо в м. Станіславі. Вбивства проходили за списком, підготовленим службами Є. Врецьони (СБ ОУН-б) і «Легенди» (І. Климіва), керівника крайової екзекутиви ОУН-б. Арешти проводили відділи Абверу (бранденбуржці), фельдполіції і «Нахтігалю». Розстріли здійснювали вони ж. Сам Є. Врецьона особисто брав участь у розстрілах польських учених.
А. Корман наводить у книзі багато свідчень. Ось кілька з них: «Нахтігалівці» витягали з будинків комуністів і поляків, яких тут же вішали на балконах…»; «Українських вояків батальйону «Нахтігаль» мешканці Львова називали «пташниками»…»; «Пташники були в німецьких мундирах і з німецькими військовими відзнаками. Розмовляли на українській мові…»; «На вулицях Руській і Боїмів застрелили кілька польських студентів, яких привела боївка українських націоналістів…»; «…500 євреїв. Їх усіх замордували українці…» і т. д.
Автор наводить і факт про те, що дружина заарештованого професора Львівської політехніки Казіміра Бартеля (колишнього прем'єр-міністра Польщі) відвідала арцібіскупа Шептицького з проханням допомогти звільнити чоловіка, але той відповів, що «нічого зробити не може…»
В цілому книга Олександра Кормана — достовірне, змістовне дослідження. Однак, воно одностороннє, бо пройняте не вселюдськими, а переважно польськими пристрастями.
Незважаючи на
