З ким і проти кого воювали українські націоналісти в роки Другої світової війни - Віталій Масловський

Як бачимо, Бандеру цікавив досвід боротьби гітлерівців проти радянських партизанів. А ще треба додати, що очолив УПА, став її «головнокомандуючим» нещодавній капітан Абверу та шуцманшафт формування Р. Шухевич, який в УПА негайно став генерал-хорунжим.

Отже, не досвіду «охорони мостів» навчились колишні нахтігалівці і роландівці, а боротьбі проти партизанів та мирних жителів Бiлорусі на німецьких методах» фон-дем Баха-Зелевскі та Дірлівангера.

ПРО «АКТ 30 ЧЕРВНЯ 1941-го»

Суть «Акту 30 червня 1941-го»

Розглянемо «Акт 30 червня 1941-го року» очима його авторів і сучасників.

В Центральному державному архіві вищих органів державної влади (ЦДАВО) України є група документів, які безпосередньо стосуються цієї події. Серед них є і чорнові варіанти, де тексти правлені рукою самого Ярослава Cтецька, головного творця акції й керівника «уряду», створеного ним же. Експерти довели, що ці правки документів, а також рукопис під назвою «Мій життєпис» безсумнівно належать Я. Стецькові.

Як потрапили вони сюди? Архівісти не можуть відповісти на це питання, бо в документах не значиться їх надходження. Тим більше, що в архіві вже нема людей, які б пам'ятали про їх безпосереднє прибуття. Однак, можна сказати з впевненістю, що ці документи — фрагменти архіву гестапо в окупаваному гітлерівцями Львові, який не встигли вивезти чи знищити при втечі з міста, і який потрапив до рук радянських військ, а потім — до спеціальних органів.

Серед цих документів є такий, що його потрібно привести повністю. Текст його правлено і підписано рукою Стецька, який, як видно, призначався для публікації в пресі як інформація про подію. Подібний текст був опублікований на початку липня 1941 р. в окупаційних газетках, зокрема в Дрогобичі і Жовкві.

Документ іменується: «Звіт із Національніх зборів українців, які відбулися дня 30 червня 1941р.» Наведемо його без жодних скорочень і правок.

«Дня 30 червня відбулися о год. 8-ій вечором у салях матірного Товариства «Просвіта» у Львові великі збори українців («західних областей України» — закреслено — В.М.), на яких проголосили святочно відновлення Української державности й скликання першого Краевого Правління (Виправлено з великої букви — В.М.) на чолі з Ярославом Стецьком, Заступником Провідника (Виправлено з великої букви — В.М.) Організації Українських Націоналістів.

Збори пройшли серед небувалого одушевлення.

Збори відчинив урочисто («урочисто» дописано — В. М.) промовою Заступник провідника ОУН Ярослав Стецько і передав привіт від Провідника ОУН Степана Бандери, візвав віддати честь борцям поляглим за волю України і відчитав святочний акт проголошення Української Державності.

Всі присутні бурею оплесків і сльозами радости вітали стоячи цю велику історичну хвилину та відспівали потім Національний Гімн.

Опісля о. Др. Гриньох, довголітній душпастир українського студентства, а тепер душпастир Українського Національного Легіону (виправлено з великої літери і затим закреслено слова «Степана Бандери» — В.М.) виступив у сірім вояцькім мундирі й передав привіт від Команданта (виправлено з великої літери — В. М.) легіону, сотника Романа Шухевича і всіх українських вояків, котрі присягали віддати Україні свою кров і своє життя.

Наступно говорив делегат Краевого Проводу Українських Націоналістів, підкреслюючи жертвенну боротьбу цілої великої підпільної армії ОУН, яка положила безконечні жертви та бореться дальше — проте вже ситуація дозволяє, стає до безпосереднього державного будівництва.

Опісля відчитано перший декрет провідника ОУН Степана Бандери про покликання Краевого Правління Західних Областей України з головою Ярославом Стецьком на чолі — до часу створення (Дописано рукою Стецька: «З волі Українського Народу». — В.М.) Центральних областей у Києві.

Наступно о. Мітрат Сліпий привітав Збори в імені Митрополита Андрея Шептицького, що Митрополит витає цілим серцем і цілою душею цей великий історичний почин відновлення Української Державности та взиває всіх вірних і ввесь народ стати негайно до праці для цього великого діла.

Усі промови пройшли серед бурі оплесків і проявів найбільшого ентузіязму.

Збори вислали як вислів почувань Українського Громадянства — привіт провідникові ОУН Степанові Бандері.

Привіт Творцеві й Вождеві Великої Німеччини АДОЛЬФОВІ ГІТЛЄРОВІ (Виделіено великими літерами — В.М.).

Привіт Славній Німецькій, непобідній Армії,

Привіт Митрополитові Андрєєві, й

Привіт усім героям за волю України.

Заступник провідника ОУН та всі присутні вітали зокрема дуже горячо й щиро присутніх на зборах високих старшин німецької армії. (Цей абзац закреслено. — В.М.). Представник німецької армії, бувший полковник (Закреслено «полковник» і дописано «старшина» — В.М.) УГА, Прфоесор Кох привітав також присутніх на зборах і візвав до праці та якнайтіснішої співпраці з німецьою армією (Далі викреслено слова: «великого вождя німецького народу АДОЛЬФА ГIТЛЄРА». — В.М). Збори закінчено відспіванням національного гимну (Дописано: «і „Не пора…“» — В.М.).

Далі рукою Стецька дописано: «Провірив. З Українських Національних Зборів». 38 І підпис Стецька. Отже, збори закінчилися співом «Не пора, не пора…» та криками «Слава Україні!» і «Хайль!». «Це засвідчувало наші справжні почування», — писала про це зборище газета «Самостійна Україна» від 10 липня 1941 р. Правда, «Хайль!» звучало частіше, хоч в залі було тільки три німці.

Отож, на цих зборах були пристуні аж 60 (за свідченням одних авторів) чи близько 100 (за свідченням інших) чоловік. Проте чимало істориків в діаспорі і сьогодні в Галичині називають їх «великими», «народними», «національними» зборами. Так їх називав і сам Стецько в книзі спогадів «30 червня 1941» (Торонто — Нью-Йорк — Лондон, 1967).

Провокационная листовка на иврите начинается цитатой из Стецько (на украинском): «Тому стою на становищі винищення жидів і доцільности перенести на Україну німецькі методи екстермінації жидівства, виключаючи їх асиміляцію»

Однак, для контрасту (плюрализм так плюрализм!) наведемо враження від побаченного і почутого на цих зборах доктора богослов'я, отця Гавриіла Костельника:

Що проголосили бандерівці 30 червня 1941-го року у Львові

Спочатку пошлемося на самого затійника акції — Ярослава Стецька — «Карбовича». В промові на «великих», «народних», «національних» зборах він, виявляється, сказав таке: «…Німеччину, яка веде війну проти Росії, уважатимемо нашим союзником, якщо вона визнає наше право на державну незалежність, з істотними ознаками суверенности. Тому творення національно-визвольної армії — закон хвилини! Без армії немає держави!

Німецьку