Коріння Бразилії - Сержіу Буарке ді Оланда

приховується їхня рушійна сила? Насправді, перше, що впадає в око в їхній щойно народженій філософії, — брак гарного виховання. Легко передбачити, якою могла би бути картина фашистської Бразилії. Ми вже відчуваємо, що не існує майже нічого агресивного у місцевому «муссолінізмі», який народжується на наших очах. У доктрині наших «інтегралістів» із незначним розмиванням положень, які містяться в італійських першоджерелах, відчувається нестача цієї кострубатої та озлобленої, майже апокаліптичної жорстокості, яка запозичила цей колорит у своїх італійських та німецьких взірцях. Їхня чванлива енергія тут трансформувалася в жалюгідне скиглення неврастенічних інтелігентів. З фашизмом відбулося теж саме, що й з комунізмом, який серед нас приваблює саме тих, хто здається менш здатним реалізувати принципи Третього Інтернаціоналу. Усе те привабливе, що їм пропонував марксизм, ця неприборкана напруга заради неминучого й ідеального майбутнього, бунт проти буржуазної моралі, капіталістичної експлуатації та імперіалізму, більше відповідає «анархістській ментальності» нашого комунізму, аніж сувора дисципліна, якої Москва вимагає від своїх прибічників[396]. Що ж до фашизму, то бразильський варіант іще й потягнув за собою обтяжувальну обставину: він сприймається як суто консервативна теорія, спрямована на посилення соціальних, моральних і релігійних інституцій, безумовно авторитетних. Отже, він має всі можливості стати не просто безпечним для представників влади, а й навіть більше — перетворитися на їхній звичайний інструмент. Дійсно, все дає підстави сподіватися, що «інтегралізм» із часом перетвориться на пристосовницьку доктрину, яка протистоятиме діям опозиції, котрі суттєво обмежують поле для маневрів. І звісно, ця доктрина залишатиметься систематичною прибічницею Порядку, тобто Конституційної Влади. У теоретичній площині «інтегралізм», принаймні за словами його провідників, задовольняється своїм статусом досконалої незначущості. Все, чого він прагне в глибині душі (інколи з вражаючою пихою), так це бути істиною в останній інстанції, певною печаткою, nihil obstat (ніщо не заперечує) цивільної влади. У цьому він наслідує велику бразильську традицію, якої завжди дотримувались у своїй діяльності справжні опозиційні партії, що представляють певні інтереси або ідеологію.

Якщо в політичній і соціальній сферах принципи лібералізму були й продовжують бути не чим іншим, як марною й обтяжною надбудовою, то навряд чи можна чекати відмінного від інших хитромудрих теорій, з якими ми колись стикнемося в нашій реальності. Ми можемо спробувати організувати наш безлад згідно з мудрими схемами з доведеною ефективністю, але залишиться ще внутрішній світ людини, який завжди перебуватиме недоторканим, непереможним та зневажливим до винаходів людства. Прагнення ігнорувати цей світ означає відмову від нашого власного спонтанного ритму, закону припливу й відпливу, заради механічного темпу та штучної гармонії. Ми уже бачили, що держава, духовне створіння, протистоїть природному й трансцендентному порядкові. Але правдою є й те, що це протистояння повинне вирішитися шляхом контрастного зіставлення, аби картинка суспільства була в гармонії сама із собою. Існує єдина можлива модель, вища за всі наші підрахунки, яка дозволяє скласти досконале ціле з антагоністичних частин. Національний дух — це не нормативна сила, за винятком ситуацій, в яких він може послугувати на користь суспільному життю за відповідних обставин. Вищі форми суспільства повинні бути його же невід’ємною та невідривною частиною: вони постійно виникають через специфічні потреби і ніколи — через примхливий вибір. Утім, існує підступний і претензійний демон, який затьмарює наші очі, не дозволяючи нам помітити ці прості істини. Натхнені ним, люди бачать самі себе не такими, якими вони є на справді, та створюють собі нові вподобання й відрази. І рідко вони бувають вдалими.

Іменний покажчик

Абердін Джордж Гамільтон-Гордон 73

Абреу Капістрану ді 93, 167

Августин св. 15

Алвіс Мануель 47

Алеман Матео 156

Аленкар Жозе де 44

Алмейда Франсішку Жозе ді

Ласерда-і 151

Алонсо Амадо 173

Антоніл Джованні Антоніо 94

Арцішевський Кшиштоф 54

Асара Фелікс де 141, 148

Ассіс Машаду ді 192

Афонсу Енрікес 87

Ахмад ібн Маджид 121

Байрон 191

Барбоза Калдас 51

Барка Антоніу да 136

Барлеус Каспар 53, 55

Барруш Жуан ді 122

Батльє Хосе 211

Бауке (Пауке) Флоріан 64

Белл Обрі 120

Бен Салах 121

Бентам Єремія 219

Берреду Бернарду Перейра ді 47

Бертійон А. 30

Бірд Чарльз А. 184

Босвелл Джеймс 168

Брандан Антоніу 229

Брентано Франц 182

Буарке ді Оланда Сержіу 93, 127

Буено Амадор 108

Буено Бартоломеу 145

Буено Франсішку ді Ассіш Вієйра 149

Бурмайстер Герман 183

Васко да Ґама 120, 121

Ваттасиди 121

Вебер Макс 92, 99, 169, 182, 184

Вельзери 157