Коріння Бразилії - Сержіу Буарке ді Оланда

(1841—1908) — видатний португальський історик, бакалавр права Університету Коїмбри, особливо відомий своїми дослідженнями в галузі економічної історії.(обратно) 6

Alberto Sampaio, Estudos Históricos e Económicos, I. (Porto, 1923), p. 248.

(обратно) 7

Авіський орден (Орден Святого Бенета Авіського) — католицький військовий орден, що існував у XII—XIX ст. у Португалії; король Жуан І за часів свого правління був його Великим Магістром.

(обратно) 8

Жуан І Добрий, або Жуан І Великий (1357—1433), — король Португалії, родоначальник Авіської династії.

(обратно) 9

Пелагіанство — теорія богослова Пелагія (V ст. н.е.), згідно з якою перворідний гріх не впливає на людську природу, а людина здатна вибирати добро чи зло без допомоги Бога; призвела до першої великої богословської кризи й боротьби серед західних латиномовних християн.

(обратно) 10

Моліністи — послідовники Луїса де Моліни (1535—1600) — іспанського єзуїта та богослова, автора книги, де робилася спроба поєднати вчення Фоми Аквінського з доктриною єзуїтів. Ця книга спричинила розкол між моліністами-єзуїтами та домініканцями.

(обратно) 11

Трентський (Тридентський) собор — XIX Вселенський собор Католицької церкви, скликаний папою Павлом III у 1545 р. з метою дати відсіч Реформації. Вважається відправною точкою Контрреформації.

(обратно) 12

Франсішку Родрігеш Лобу (1580—1622) — португальський поет, творив у стилі бароко (еклоги); оспівував красу природи. Його творчість має повчальний характер.

(обратно) 13

Повітря таке гаряче, що забирає у людини жар її душі й розпорошує його; а тому люди теплі лише зовні й холодні всередині (фр.).

(обратно) 14

...утримують і концентрують жар душі всередині через зовнішній холод, що робить їх дужими й хоробрими, адже сила й працездатність усіх членів тіла залежать саме від цього природного жару душі (фр.).

André Thevet, Les Singularitez de la France Antarctique (Paris, 1879), p. 408 e seg.

(обратно) 15

Протистояння могло відбуватися лише у тому разі, якщо вони належали до однієї духовної родини. Тоді зворотнім боком типу робітника буде, ймовірно, дрібний рантьє. Аналогічно протилежним полюсом відчайдуха, очевидно, може бути антисоціальний волоцюга, злочинець чи звичайнісінький нероба. Наведена тут різниця нагадує розмежування між рантьє і спекулянтами, запропоноване Вілфредо Парето. У порівнянні з популярною теорією «чотирьох основоположних бажань» В. І. Томаса, що знайшла застосування в різних областях соціології, можна стверджувати, що тип відчайдуха відповідає головно «бажанню нових відчуттів», а також «бажанню народного визнання». «Прагнення безпеки» та «прагнення відповідності» мали б бути представлені переважно у типі робітника. — Прим. авт.

Robert. E. Park e Ernest W. Burgess, Introduction to the Science of sociology (Chicago, 1924), pp. 488 ss.; William I. Thomas e Florian Znaniecki, The Polish Peasant in Europe and America, I (New York, 1927), p. 72 e seg.

(обратно) 16

Томас Ман (1571—1641) — англійський економіст, меркантиліст, фахівець із теорії грошей. Цитований твір вийшов друком майже за 25 років після смерті автора.

(обратно) 17

«Englands’s Treasure by Forraigne Trade, or the Ballance of our Forraigne Trade is the Rule of our Treasure. By Thomas Mun 1664», J. R. McCulloch (ed.), Early English Tracts on Commerce (Cambridge, 1954), p. 191 e seg.

(обратно) 18

Вільям Ральф Індж (1860—1954) — англійський письменник, англіканський священник, професор богослов’я у Кембриджі й настоятель собору Св. Павла, а також президент Товариства Аристотеля у Кембриджі.

(обратно) 19

William R. Inge, England (London, 1933), p. 160.

(обратно)