Коріння Бразилії - Сержіу Буарке ді Оланда
Здається, що єдиний виняток (навіть у найважливіших міських центрах) становили ті, хто за природою свого ремесла потребував майстерності та істинного художнього пізнання. Один іспанський мандрівник, що у 1782 році опинився в Ріо-де-Жанейро, захоплювався прогресом, досягнутим шліфувальниками коштовного каміння, срібних справ майстрами, а також теслярами, зазначаючи, що їхні товари вже користуються значним попитом у районі річки Прата. На його думку, з часом це могло стати потужним джерелом збагачення. Кількома десятиліттями пізніше Спікс і Марціус також звертали увагу на те, що роботам цих майстрів не бракує смаку та довговічності. — Прим. авт.
(обратно) 68«Diario de Juan Francisco de Aguirre», Anales de la Biblioteca, IV (Buenos Aires, 1905), p. 101; Dr. J. B. von Spix e C. F. Ph. von Martius, Riese in Brasilien, I (München, 1823), p. 133.
(обратно) 69Йоганн Баптист Риттер фон Спікс — німецький теолог, філософ, а також фахівець з медицини та природничих дисциплін. У 1817—1820 роках приєднався до австрійської експедиції у Бразилії, у тому числі мандрував Амазонкою, разом з молодим ботаніком, натуралістом і етнографом Карлом Фридрихом Філіпом фон Марціусом. Результатом стало тритомне видання «Подорож до Бразилії».
(обратно) 70Spix e Martius, op. cit., I, 132.
(обратно) 71Ernesto Guilherme Young, «Esboço histórico da fundação da cidade de Iguape», Revista do Institito Histórico e Geográfico São Paulo, II (São Paulo, 1898), p. 89.
(обратно) 72«Documentos Inéditos», A Esperança, Itu, 27.III.1867.
(обратно) 73Томе ді Соуза (1503—1579) — перший генерал-губернатор Португальської колонії Бразилії. Зробив військову кар’єру в Африці та Португальській Індії. Зміцнив тодішню столицю Салвадор в умовах військової загрози від іспанських колоній.
(обратно) 74Documentos Interessantes, XLIV (São Paulo, 1915), p. 196.
(обратно) 75Margaret Mead, Cooperation and Competition among Primitive People (New York, 1937), p. 16.
(обратно) 76Калдас Барбоза (1740—1800) — бразильський поет, спочатку робив військову кар’єру, потім став ченцем. У вищому світі Лісабона мав великий успіх як поет-імпровізатор меланхолійного спрямування.
(обратно) 77Viola de Lereno: Coleção das suas cantigas, oferecidas aos seus amigos, II (Lisboa, 1826), n.º 2, p. 5 e seg.
(обратно) 78Герберт Інґрем Прістлі (1875—1944) — північноамериканський історик, завідувач бібліотеки Бенкрофт у Берклі, видатний фахівець з дослідження колонізації Латинської Америки та історії Мексики, педагог.
(обратно) 79Цікаво порівняти цю думку з ідеями португальського есеїста Антоніу Сержіу, котрі він висловив у передмові до книги Жілберту Фрейре «Світ, який створили португальці» (Ріо-де-Жанейро, 1940) як заклик до співвітчизників усвідомити своє колонізаторське покликання. На його думку, з давніх-давен погане функціонування будь-якої основної галузі промисловості Португалії змушувало португальців шукати на морі та закордоном тієї економічної рівноваги, якої не вистачало батьківщині. І саме в Бразилії португальці вперше знайшли сприятливе середовище для тих сільськогосподарських культур, що мають першочергове значення для підтримання життя. Такою культурою в усі віки була пшениця, а в нас у XVII столітті нею стала цукрова тростина. — Прим. авт.
Herbert I.Priestley, The Coming of the White Man (New York, 1930), p. 297.
(обратно) 80Назва низки торговельних товариств у європейських країнах колоніальної доби (існували Голландська, Данська, Французька та Шведська Вест-Індські компанії). Основними напрямками діяльності була работоргівля, торгівля золотом, сріблом, хутром, кавою, цукровою тростиною, а також піратство.
(обратно)