Коріння Бразилії - Сержіу Буарке ді Оланда

Різниця між «вільними» і «повинними» рільниками полягала в тому, що перші працювали на власній чи орендованій землі, без зобов’язання надавати вирощену тростину якомусь конкретному цукровому заводові, тоді як другі працювали на землях цукрового заводу і, відповідно, зобов’язувалися працювати на нього. — Прим. авт.

«Discurso Preliminar, Histórico, Introdutivo, com Natureza de Descrição Econômica da Cidade de Bahia», Anais da Biblioteca Nacional, XXVII (Rio de Janeiro, 1906), p. 290.

Луї-Франсуа Толленаре (1780—1853) — священник, мандрівник і дослідник, відомий своєю книжкою «Нотатки домініканця під час перебування у Португалії та Бразилії у роки 1816, 1817 та 1818».

Жилберту Фрейре ді Меллу (1900—1987) — бразильський соціолог, антрополог, історик, письменник, художник, журналіст і конгресмен. Автор концепції «расової демократії», що постулює відсутність расизму та расової дискримінації у бразильському суспільстві. Його дослідження вважаються класикою сучасної культурної антропології та соціальної історії.

Gilberto Freyre, «A Cultura da Cana no Nordeste. Aspectos de seu desenvolvimento histórico», Livro do Nordeste, comemorativo do 1.º centenário do Diário de Pernambuco

(Recife, 1925), p. 158.

Вісенте ду Салвадор (Вісенте Родрігес Палья; 1564—1635) — францисканський місіонер у Португальській колонії Бразилії, автор першої історії країни, якого називають «батьком бразильської історії».

Мається на увазі Філіп III Благочестивий, король Іспанії, Португалії та Алгарве (під ім’ям Філіпа II; 1578—1621), правив у 1598—1621 роках, через свою недалекоглядну політику сприяв занепаду Іспанії, росту зовнішнього боргу та зубожінню населення.

Fr. Vicente do Salvador, op. cit., p. 16.

Melo Morais, Corografìa histórica, cronográfica, genealógica, nobiliária e política do Império do Brasil, II (Rio de Janeiro, 1858), p. 164.

Жозе да Сілва Лішбоа, барон і віконт Кайру (1756—1835) — економіст, історик, юрист, публіцист, борець за незалежність Бразилії. Вважав економічне зростання колонії передумовою політичної незалежності, зробив значний внесок у створення міцної економіки країни.

Як може здатися, саме слово «розум» стоїть в одному ряду зі словами «skill» (вміння), «dexterity» (вправність) і «judgement» (судження, авторитетна думка) з англійського оригіналу. Жодне з цих слів, разом чи окремо, не може мати такого значення. — Прим. авт.

José da Silva Lisboa, Estudos do Bem Comum, I (Rio de Janeiro, 1819), p.XII.

Thorstein Veblen, The Theory of Business Enterprise (New York, 1917). p. 310. Cf. G.Tarde, Psychologie Economique, I (Paris, 1902), p. 124.

Протилежної думки дотримується сеньйор Алсеу Аморосу Ліма, який виступав на конференції, присвяченій Кайру, матеріали якої опубліковано 1 листопада 1944 року в «Jornal do Comércio» в Ріо-де-Жанейро. Посилаючись на «Дослідження суспільного блага», відомий мислитель зазначає таке: «Оскільки неможливо проаналізувати визначну працю належним чином, я б дозволив собі нагадати одну ключову рису теорії економічного виробництва, щоб довести актуальність економічних ідей Кайру і, з іншого боку, її незалежність щодо його вчителя Адама Сміта. Саме фізіократи зробили землю головним елементом виробництва. А потім Адам Сміт підкреслив важливість такого елемента, як праця. За доби манчестеріанізма, базовим елементом виробництва стає капітал. І зрештою, наш видатний Кайру в своєму трактаті за 1819 рік, хоча й згадав про функціонування кожного з вищезазначених елементів, надав перевагу іншому чинникові, котрий лише тепер, після боротьби між соціалізмом і лібералізмом, що точилася протягом усього ХІХ століття, став очевидним, — розум». І в підтримку цієї думки додав: «Кайру — попередник Форда, Тейлора, Стаханова, який випередив їх на ціле століття». — Прим. авт.

Princípios de Economia