Хазяйка Примарного готелю - Анітка Санніфео

До нашого замку ми дісталися лише за тиждень. Три дні ми провели в гостях у Вестора, познайомилися з нашою красунею та розповіли їй про все, що сталося за час її сну. Не забули і про мене, і про події останнього місяця, який і став вирішальним у житті всього Світу Темряви. Алессандра виявилася дуже милою дівчиною. Я думаю, ми потоваришуємо.

Вестор попросив дозволу забрати Алессандру з собою в Готель після його відновлення. Зрозуміло, я дозволила. І навіть відправила їх туди вже зараз. Я думаю, гірське повітря, ліс та кінні прогулянки сприятливо вплинуть на її реабілітацію та адаптацію після довгих років сну. А в бункері є умови для тимчасового життя, доки йде будівництво.

Ми ж вирішили повернутися до замку. За словами демона, там накопичилося багато справ, насамперед щодо випробування порталів, які йому вже кортіло продовжити. Та й він поспішав розповісти всім про свій новий статус і дуже хотів усім представити мене, як дружину та Володарку.

Демони зустріли мене привітно та навіть зраділи, що Армаріс нарешті знайшов свою єдину й неповторну. Я теж швидко з усіма познайомилася та потоваришувала. Цей світ не переставав мене дивувати гостинністю та дружелюбністю, яку раніше я вважала невластивою Темряві в принципі.

Нижчі демони, які здебільшого працювали з магами інших стихій, допомагали їм із випробуваннями сил, зраділи змінам у законі та традиціях. У багатьох були фаворитки та фаворити серед магів-стихійників, тільки всі знали, що стосунки неможливі та майбутнього у таких пар немає. Тепер у багатьох жителів з'явилася надія на щастя. Особисте щастя. А це означає, що й у всьому світі буде гармонія. Це дуже важливо у розвитку, чи не так?

Потягнулися дні та місяці облаштування замку – мені хотілося додати затишку усім приміщенням. Я вмовила Армаріса продовжити малювати, і незабаром його нові картини прикрасили мури замку.

Також ми продовжували займатися на полігоні, удосконалюючи управління моїми силами, їздили на прогулянки верхи. Іларіон час від часу з'являвся, щоб розповісти про те, як просувається будівництво Готелю. Я нескінченно дякувала йому за допомогу та сприяння. Він лише морщився та щось говорив про обов'язок Творця і що він просто виправляє помилки. Свої помилки. І просив не повторювати їх. Мені здавалося іноді, що Армаріс ревнує мене до нього. Наші розмови часто затягувалися на кілька годин. Але в результаті Армаріс отримав від нашого спілкування неоціненний досвід. Навіть у створенні стаціонарних порталів саме Іларіон підказав потрібні заклинання.

Як я й передбачала, зведення нової будівлі для готелю та її облаштування затяглися на місяці. І справа не лише з магії будівництва. Я ретельно підбирала інтер'єри, промальовувала їх у спеціальній програмі, яку Армаріс встановив мені у комунікатор.

З'явився біля Готелю і ставок з золотими рибками, які мені  так полюбилися. Я пам'ятала, що вони можуть виконати одне єдине бажання і, що я зовсім забула про нього, коли боролася зі смерчем. Тепер, коли всі біди минули, я не знала, про що їх ще просити – просто приходила до них, спостерігаючи за їхньою грою. Нехай це бажання буде у резерві. Сподіватимемося, більше в цьому світі не виникне таких надзвичайних ситуацій.

Осінь змінилася зимою. Випав сніг, а мороз стояв такий, що надвір і виходити не хотілося. Ми проводили вечори біля каміна, насолоджуючись з демоном один одним. Наше кохання зростало з кожним днем, спалахуючи яскравим полум'ям пристрасті.

Новий рік прийшов непомітно, тихою сапою підкрався разом зі своїми чарами та казкою, завитав у повітрі аромат свіжої випічки – тут традиційно готували пироги з яблуками. На вікна розвісили різнокольорові вогники і навіть гілочки сосни, як і в моєму рідному світі, прикрасили стіни будівель.

Але найбільшим подарунком стало закінчення будівництва нового готелю. Саме у великій вітальні з каміном ми з Армі зібрали гостей за святковим столом у новорічну ніч.

Всіх, хто став дорогим мені в цьому світі, всіх друзів, без допомоги яких не було б ні готелю, ні мене, ні навіть зустрічі з Армарісом. Насамперед – це Андрій Посольський – саме він приніс мені заповіт бабусі, звичайно ж, Вестор та Алессандра, які встигли одружитися за ці місяці та із задоволенням прийняли запрошення жити в Готелі та керувати ним за моєї відсутності. Ну, і всіх нових друзів – старост-магів – Алекса, Адріана та Едварда. Хлопці прийшли із дружинами, Алекс із подругою.

Примари були раді повернутися до своїх справ та роботи з обслуговування Примарного готелю та підтримки його енергетичної рівноваги.

У Новий рік ми вступали з оновленою свідомістю, з новим Готелем та новими традиціями, можна сказати, навіть із Новим Світом Темряви.

Багато теплих слів подяки та підтримки було сказано одне одному. Усі ми стали великою дружною родиною. Єдиним цілим. Ми всі працювали над тим, щоб у Світі Темряви не було більше чвар, заздрощів та зрад. А ще саме цієї ночі із Замку Армаріса до Примарного Готелю було встановлено та випробувано перший стаціонарний портал, що був аркою золотистого кольору. Його встановили у холі.

А смарт-годинник для екстрених переміщень запускали у масове виробництво вже за кілька днів. За минулі три місяці демони закінчили тестування та презентували їх. Такому способу переміщення зраділи всі без винятку. Це суттєво економило сили та час.

У Світі, де існував лише кінний транспорт, мені здавалося, що портал взагалі незамінний. Перший такий годинник, звісно, був подарований нашим друзям.