Хазяйка Примарного готелю - Анітка Санніфео

- Емма! – Вигукнув Алекс. – Ти нам якраз потрібна!

- Що це? – Запитала я.

- Будівництво. Йди сюди. Ми не можемо визначитися зі стилем, та й треба знати – скільки всього кімнат та поверхів буде в новому будинку.

- А чому камінь? – Запитала я. Мені подобався дерев'яний будиночок.

- Він надійніший та й популярніший зараз, – відповів маг. – Але ми можемо зробити веранду та альтанки з дерева.

- Камінь… Гаразд, хай буде камінь зовні, усередині стіни облаштуємо деревом. Альтанку зробити обов'язково. І стайні. Щодо стилю, – я вихопила з рук хлопця блокнот, – хочу сучасне щось. Я не хочу великий будинок-готель. Нехай буде три поверхи. Перший поверх – просторий хол, з панорамним вікном на гори, великий камін, диванчики з пледами та стіл між ними. Нехай буде барна стійка. І заберіть стійку ресепшн. Він не потрібен нам. Алісія й так зустрічає всіх у холі та потім проводжатиме у номер. Реєстрація проходить онлайн, у комунікаторі. Ключ-карту теж кодуємо через нього. І треба робити кожен раз різні. Код знатиме лише той, хто номер замовив.

- Чудова ідея! – підтримав Вестор.

- Також, на першому поверсі хочу залу для танців та їдальню. Там можна було б збирати гостей на свята. Скоро Новий рік.

- До нього ще майже три місяці! – заперечив Адріан.

- Ти думаєш, що це багато? – скептично хмикнула я. – Нам би встигнути все це зробити та відбудувати!

- Про це не хвилюйся. Ми все вчасно зробимо. І навіть раніше.

- Треба все зробити так, щоб простояло не одне століття. Давай далі. – Я знову взяла олівець та продовжила начерки у блокноті Алекса.

Другий поверх – кімнати для гостей. Все, як і було раніше – стандартні двомісні номери – з видом на ліс та двокімнатні апартаменти – з видом на гори. Усього десять кімнат. По п’ять кожного типу. Гадаю, цього вистачить. Так, Весторе?

- Цілком, цієї кількості номерів достатньо для гостей Примарного Готелю.

- Так. Я вже й сама це зрозуміла. Третій поверх зробиш так – кабінет, де можна проводити зустрічі різного характеру – ділові, особисті, примарні. Бібліотеку ще хочу. Кімнати Вестора, та й мої. Як і було у тому будинку. Теж із секретним ходом. Мої обов'язково з балконом. І панорамним вікном з видом на гори.

Я закінчила начерки та записи й віддала блокнот Алексу. Якщо він може допомогти все відбудувати, то нехай цим і займається.

- Все зробимо, Еммо. Якщо щось ще придумаєте – кажіть – не соромтеся. І не хвилюйтеся – захисної магії тут буде з надлишком.

- Добре. Піду, провідаю Армі.