Українська література » Фентезі » Чайна М'євіль. Вокзал на вулиці Відчаю - Чайна М'євілль

Чайна М'євіль. Вокзал на вулиці Відчаю - Чайна М'євілль

Читаємо онлайн Чайна М'євіль. Вокзал на вулиці Відчаю - Чайна М'євілль
якщо дати йому достатньо часу, він може викликати ундину. Це значно ускладнило б ситуацію. Вартовий підняв гвинтівку до плеча, прицілився й вистрілив одним різким рухом. Молоточок зі сплюснутим уламком кременю сковзнув по зубчастому краю кришки й поцілив кресало, видобуваючи іскру.

Куля полетіла крізь хмари газу по химерній, звивистій траєкторії й поцілила в шию мішені. Третій з організаторів протесту водяників, розбризкуючи воду на всі боки, у корчах впав у болото. Потекла кров, згущуючись у трясовині.

Стіни-водоробки річкової канави розпадалися. Вони просідали і згинались, упускаючи крізь себе потоки, що розмивали ґрунт на дні. Вода, завихрюючись, омивала ноги нечисленних протестувальників, котрі ще стояли внизу. Аж ось Велика Смола, здригнувшись, ізшила себе знову та зцілила пробоїну, що паралізувала і стримувала її плин. Брудний потік ринув, ховаючи кров, політичні газети й тіла.

Поки варта розганяла протест у Келлтрі, канати вирвались із п’ятого дирижабля.

Натовпи у Псячій Твані кричали, вигукували новини й розповіді про бійку. Втікачі з протесту шкандибали по розвалених доріжках. Банди молодиків в енергійному збентеженні бігали туди-сюди.

Вуличні крамарі на Срібноспинній вулиці кричали й показували пальцями на товстий дирижабль, що скидав до землі спорядження. Їхні звуки заглушило раптове гудіння й дзижчання клаксонів у небі, які одне за одним видали всі п’ять суден. У гарячому повітрі загін вартових спустився канатами на вулиці Псячої Твані.

Вони сковзнули нижче за обриси дахів, у смердючі випари, а тоді спустилися на землю. Їхні важкі чоботи грюкали по слизькому бетону дворика, в якому вони приземлилися. Закуті у дивну, химерну броню, вони нагадували радше конструктів, ніж людей. Кілька робітників і роззяв, що саме опинилися поряд, дивилися на них з відкритими ротами, поки один із вартових не повернувсь у їхньому напрямку, замахнувшись величезним мушкетоном. Спостерігачі відразу ж припали до землі, а деякі втекли.

Загони вартових помчали сходами у підземну бойню. Вони прорвалися крізь незамкнені двері й почали стріляти в криваве повітря. Ошелешені м’ясники й різники повернулися до дверей. Один впав зі зболеним хрипом — куля прорвала йому легеню. Його брудна накидка знову просякла кров’ю, тепер ізсередини. Інші робітники побігли, ледь не падаючи, коли нога потрапляла на слизькі хрящі.

Вартові зірвали туші кіз і свиней, що звисали згори, скрапуючи кров’ю, та потягнули підвісний конвеєр з гаками, відірвавши його від вологої стелі. Вони рядами помчали до задньої частини кімнати, вгору по сходах, уздовж маленького сходового майданчика. Замкнені двері спальні Бенджаміна Флекса завадили їм не більше, ніж ганчірка.

Опинившись у кімнаті, вартові стали з обох боків шафи, а один із них витягнув з-за спини величезну кувалду. Він замахнувся нею на старе дерево, знищуючи шафу за три швидкі рухи. У стіні завиднілася діра, з якої долинало булькання парового двигуна й мерехтіло уривчасте світло каганця.

Двоє вартових увійшли до таємної кімнати. Почувся приглушений крик і ритмічний звук ударів. Із демаскованої діри вилетів Бенджамін Флекс. Його тіло сіпалось, краплі крові розбризкувалися по замащених стінах круговими візерунками. Він упав на підлогу, вдарившись головою, зойкнув і спробував відповзти, лаючись собі під носа. Інший вартовий потягнувся, схопив його за сорочку із силою, зміцненою паровою установкою, і притиснув до стіни.

Бен щось бурмотів і спробував сплюнути, дивлячись на незворушне обличчя в синій масці, вигадливі тоновані окуляри, захисний респіратор та шолом із шипами — обличчя, наче в якогось комахоподібного демона.

Із шиплячих ротових частин долинав монотонний, але досить чіткий голос.

— Бенджаміне Флекс, будь ласка, дайте словесне чи письмове підтвердження, що погоджуєтесь супроводити мене та інших офіцерів варти Нового Кробузона в місце на наш вибір з метою допиту та збору розвідданих.

Вартовий бахнув Бенджаміном об стіну — той судомно видихнув і видав незрозумілий звук.

— Згоду підтверджено у присутності мене та двох свідків, — промовив вартовий. — Так?

— Так точно, — відповіли двоє його колег позаду, киваючи в унісон.

Офіцер вперіщив Бена по обличчю тильною частиною долоні, аж тому потемніло в очах і тріснула губа. Його очі п’яно бігали, а лицем стікала кров. Величезний чоловік у броні кинув Бена собі через плече та вийшов із кімнати.

Вартові, які тоді заходили до маленької друкарні, зачекали, поки решта вийдуть слідом за офіцером в коридор. Тоді водночас одчепили від поясів великі залізні циліндри, кожен по одному, і натиснули поршні, що розпочали незворотну хемічну реакцію. Вони кинули циліндри в тісну кімнату, де конструкт усе ще тупо, бездумно тиснув на ручку друкарського верстата.

Вартові побігли, неначе химерні двоногі носороги, по коридору за офіцером. Кислота й порошок у вибухових трубках змішалися й зашипіли, різко зайнялися та підпалили щільно стиснутий порох. Зненацька почулися два вибухи, такі сильні, що від них затремтіли вологі стіни будівлі.

Коридор трусонуло від вибухової хвилі; з дверей вилетіли незліченні клаптики палаючого паперу, гарячі чорнила і розірвані уламки труби. Шматки металу й скла у конструктивістському фонтані вилетіли зі світлового люка. Мов тліюче конфеті, по всіх навколишніх вулицях розлетілися обривки редакторських колонок і критики. «МИ КАЖЕМО», — писалося на одному, а на іншому — «ЗРАДА!» То тут, то там виднівся заголовок — «Безтямний бродяга». Іноді він був порваний і горів, так що було видно тільки фрагмент.

Без...

Вартові один за одним, використовуючи поясні карабіни, чіплялися за мотузки, що досі на них чекали. Вони пересували важелі, умонтовані в наплічники, і приводили в дію якийсь потужний прихований двигун, що піднімав їх у повітря. Ремінний шків обертався, його могутні шестерні зчіплялися між собою й тягнули темні, кремезні постаті назад у дирижабль. Офіцер, який тримав Бена, міцно за нього вхопився, проте шків анітрохи не зашпортався під додатковою вагою.

Коли слабкий вогонь усе ще безцільно танцював по тому, що раніше було бойнею, щось упало з даху, де воно перед тим зачепилося за зубчасті ринви. Предмет майнув у повітрі та з гуркотом упав на заляпану підлогу. Це була голова Бенового конструкта з усе ще прикріпленою правою верхньою кінцівкою.

Рука трусилася, намагаючись повернути рукоятку, котрої вже не було. Голова крутилась, подібна до людського черепа, вкритого оловом. Металевий рот сіпався, відкриваючи й закриваючи щелепу, і на кілька неприємних секунд залишок конструкта видав жалюгідну пародію на рух, повзучи по нерівній підлозі.

За півхвилини з нього витекли останні запаси енергії. Його скляні очі завібрували й зупинилися. Він не рухався.

Над мертвим конструктом промайнула тінь — дирижабль, тепер з усіма загонами на борту. Він повільно плив над районом Псячої Твані, над останніми брутальними, мерзенними сутичками в порту, повз

Відгуки про книгу Чайна М'євіль. Вокзал на вулиці Відчаю - Чайна М'євілль (0)
Ваше ім'я:
Ваш E-Mail: