Небесний Легіон - Наталія Глушко

— Ну що, готуйтеся до справжнього випробування! — гучно сказав тренер, уважно дивлячись на Ріанель. Вона стояла на стартовій лінії арени, її постава була впевненою, а очі — сповнені рішучості. Тренування з бойової магії досягли нового рівня  і тепер це були вже не звичайні дуелі, а складні, наближені до реальних бойових умов випробування.

Ріанель поправила свій обладунок, її пальці трохи тремтіли, але не від страху, а від хвилювання. Зайнявши позицію для себе, вона глибоко вдихнула, відчуваючи, як магія оживає  у її тілі. Енергія землі й повітря пульсувала в кожному м'язі.

На протилежному боці вишикувалися п'ять найсильніших адептів бойового факультету. Вони стояли в повній бойовій готовності, їхні  руки тримали зброю, сплетену з магічної енергії. Кожен із них володів особливою технікою, тому тренер спеціально  вибрав саме  їх для цього випробування.

— Ну що, готова? — запитав Дерек, стаючи поруч із Ріанель. Його погляд  залишався холодними й зосередженим, з долонь виднілося ледь помітне біле світло.

— Завжди готова,— Ріанель кинула на нього короткий, але впевнений погляд.

Лорін, який стояв трохи позаду, зіронізував:
— Нел, якщо тебе вкраде вітер, то я не здивуюся.

— Тримай свої коментарі при собі, Лоріне, — відрізала вона, закочуючи очі.

На знак початку бою тренер змахнув рукою, і супротивники відразу ж розпочали атаку.

Перший адепт, високий хлопець із вогненним мечем, рвонув уперед, випускаючи хвилю полум’я в їхньому напрямку. Ріанель зреагувала миттєво. Її пальці швидко ворушилися збираючи  повітря, і вже за мить над ареною виник ураган. Потік вітру розвіяв полум’я, змусивши супротивника відступити.

Другий адепт, маг льоду, створив навколо себе крижане коло, яке почало охоплювати землю, обмежуючи рух Ріанель та Дерека. Дерек, не розгубившись, прискорив своє сприйняття реальності в декілька разів, так, що простір навколо нього почав спотворюватися, а час уповільнився для всіх, крім нього. Дерек швидко прослизнув крізь крижане поле, вибивши супротивника з бою енергетичним вибухом.

Третій і четвертий адепти діяли разом, атакуючи з двох боків. Один із них використовував блискавки, які переслідували Лоріна, через що йому доводилося постійно ухилятися. Інший створив магічні ілюзії, намагаючись заплутати Ріанель та Дерека.

— Ти справді думаєш, що ці ілюзії зможуть мене зупинити?— буркнула Ріанель, піднявши руки. Її магія повітря створила хвилю різкого вітру, який розвивав усі первинні образи, залишивши ілюзіоніста беззахисним.

— Оце вже краще,— кинув Лорін, різко зупинившись. Його руки засвітилися яскраво-зеленим сяйвом, створюючи щось на зразок щита, яке поглинуло блискавки супротивника і відправило їх назад. Адепт ледве встиг ухилитися, але втратив рівновагу й вибув із поєдинку.

П'ятий супротивник був найнебезпечнішим. Це була дівчина, яка заслужила авторитет своїми вміннями маніпулювати тінями. Її атаки були практично невидимими. Темрява оживала навколо неї, створюючи змій, що кидалися на Ріанель та її товаришів.

— Ріанель, обережно!— попередив Дерек, блокуючи одну захисним щитом.

Ріанель зосередилася, дозволяючи своїй магії землі пройти крізь неї. Земля під ногами тіньової магині почала тріскати і затягувати суперницю. Коли магиня опинилася майже по коліна в землі, поверхня зімкнулася, утримуючи  дівчину в пастці. Ріанель завершила атаку різким рухом, здійнявши град каміння,  що сипався на голову супротивниці. Від вірної смерті її  врятувало захисне поле, яке вона встигла сформувати навколо свого тіла. Ця атака вибила останнього супротивника з арени.

Тренер підняв руку, сигналізуючи про завершення бою.

—Непогано,—сказав тренер, оглядаючи їх.—Але пам'ятайте: на справжньому полі битви у вас не буде часу на жарти.

Лорін витер піт із чола й розсміявся:
— А я думав, що це була забава!

— Якщо це була забава, то справжній бій я краще пропущу,— пожартувала Ріанель, сідаючи на лаву.

— Мені здається, що ти впораєшся,— тихо сказав Дерек, кидаючи на неї короткий, але схвальний погляд.

Коли заняття закінчилося, до Лоріна і Ріанель підійшов один з викладачів і передав їм листи. На обидвох згортках були зелені печатки. На Лоріновому— королівська, на згортку Ріанель — печатка її батька. Обоє ельфів переглянулися між собою.

— Лоріне, тобі не здається дивним, що наші батьки одночасно прислали нам листи? Здається це важливо. Давай мерщій дивитися що там.

Листи, які отримали Ріанель та Лорін, були не тільки важливими, а й надзвичайно напруженими. Вони містили в собі термінові накази та відчуття того, що світ стоїть на межі великої битви.
— Ріанель, —тихо сказав принц, давай не тут, якщо це справді так важливо, знайдімо безпечніше і тихіше місце.

—Згоден, ходімо в гуртожиток, там розберемося.

Ельфи поспіхом відправилися в гуртожиток. Рипучі двері кімнати гучно зачинилися і друзі взялися зривати печатки з сувоїв. Першою листа відкрила Ріанель і почала читати вголос.

«Дорога Ріанель,

Ти вже давно показала свою відданість і талант у бойовій магії, але зараз настав момент, коли твоя сила та мудрість потрібні для значно більшої мети. Ларія, сусід і союзник, потребує твоєї допомоги. Хелдор зібрав усі  сили для остаточної атаки на землі, ввірені мені для охорони.. У них величезне військо і дракони. Король Мірін звернувся до Його Величності Елтінфелла з проханням про допомогу. Ти і Лорін потрібні Ларії.