Коли дивишся в безодню - Олег Євгенович Авраменко

очманів від того, як різко змінилося її обличчя — воно стало на добрі два десятки років старшим, його правильні риси загострилися, набули якоїсь нежіночої жорсткості. Ні, їй у жодному разі не може бути тринадцять. І чотирнадцять також. Забагато в ній усього дорослого. А дитячого — катма.

— Гм. Дивна історія, — задумливо мовила Міранда. — А є якісь здогади з цього приводу?

— Здогадів та припущень не бракує. Особливо популярна в колі втаємничених версія, що принцеса більше не змогла опиратися своєму призначенню і втекла, щоб служити Нижньому Світові. Однак це не пояснює, чому вона взяла із собою короля Ґуннара. Та й коти-перевертні не дуже вписуються в таку схему. Гаразд іще кішки, але Леопольд з його феноменальним чуттям… — Ларсон похитав головою.

Міранда поставила порожню чашку на скатертину й підвелася.

— Ну, гаразд, — сказала вона. — Піду займуся перснем. А ти, коли закінчиш обідати, помий посуд.

— Неодмінно.

Міранда відійшла в інший кінець галявини, присіла на траву і стала чаклувати над перснем, а Ларсон, неквапно попивав чай, нишком позирав у її бік і гадав про те, чи може вона бути дорослою жінкою в тілі дівчини-підлітка, а коли так, то скільки ж їй насправді років. Слуги Господарів жили довше звичайних людей (якщо, звісно, їх не вбивали), часом надзвичайно довго — узяти, наприклад, леґендарного Женеса, який народився ще за єгипетських фараонів. Зв’язок з Нижнім Світом дозволяв уповільнити, а в ідеалі — взагалі зупинити старіння, проте Ларсон ніколи не чув, щоб кому-небудь вдавалося обернути процес і омолодити свій організм. Обізнані люди стверджували, що для земних тіл це взагалі неможливо; інша річ — тіла астральні та інфернальні, але на Гранях вони нестабільні, до того ж їх легко розпізнати. А тіло Міранди було цілком земним. Залишалося хіба припустити, що ще в ранньому дитинстві вона зуміла опанувати ресурси Нижнього Світу, а до тринадцяти років набралася досить досвіду, щоб зупинити подальше зростання. Утім, Ларсон не вбачав у цьому жодного сенсу: можливо, доросла жінка й захотіла б якийсь час пожити в незрілому тілі, проте важко уявити, що тринадцятирічна дівчинка відмовилася дорослішати, погодившись рік у рік терпіти всі незручності, пов’язані зі своєї жіночістю, і практично не мати змоги скористатися її вигодами.

„І все ж вона старша, ніж здається на вигляд,“ — вирішив він. — „Набагато старша. Можливо, старша за мене…“

На той час, коли Ларсон помив та висушив посуд, Міранда закінчила розбиратися з перснем і повернулася до намету. Задоволений вираз її обличчя свідчив про те, що вона успішно впоралася з задачею.

— Ну як? — запитав Ларсон. — Вийшло?

— Так. Тепер я знаю, де Сандра з дитиною.

— І де, якщо не секрет?

Міранда загадково всміхнулася:

— Поки це секрет. Будь ласка, повідом Господареві, що маю для нього гарні новини. Зроби це просто зараз і запитай, коли ми зможемо поговорити. А я поки почну збиратися.

Дівчина забралась у намет і заходилася викладати з нього свої речі, а Ларсон тим часом встановив зв’язок з Нижнім Світом і надіслав Веліалові повідомлення з позначкою „терміново“. На негайну відповідь він не розраховував, тому відразу послабив контакт і наготувався чекати. На його подив, за якісь кілька секунд надійшов відгук, зв’язок миттю посилився, і в його мозку пролунав сухий, безбарвний, позбавлений будь-яких емоцій голос:

„Потіснися, Свене Ларсоне. Я хочу особисто поговорити з Мірандою.“

Наступної миті він відчув, як у його свідомість проникає чужа могутня воля. Вона захопила контроль над усіма його моторними функціями, включно з мовою. Ларсон, що досі ніколи не виступав у ролі медіума, був заскочений зненацька, його розум заметушився в паніці, а всю істоту пройняло глибокою огидою, проте опиратися цьому нахабному й безцеремонному вторгненню він не осмілився. Найжахливіше в його становищі було те, що він, втративши владу над своїм тілом, залишався цілком притомним і продовжував з усією виразністю сприймати довколишнє.

— То де ж ти, Мірандо? — промовив хтось інший його власними вустами. — Покликала мене, а сама сховалася.

Дівчина прожогом вибігла з намету і схилилася в глибокому реверансі.

— Перепрошую, мій пане. Я не думала, що ти так швидко відгукнешся.

— Гаразд, сідай. Що там у тебе?

Міранда опустилася на траву й сказала:

— Сандра на Основі, мій пане.

— Ти цього певна?

— Так, цілком. Перстень залишив на ній досить сильний відбиток. Я виразно його відчуваю.

— Чудова звістка. Сподіваюся, цього разу не буде жодних сюрпризів і тижні за два дівчисько зі своїм покручем потрапить до моїх рук.

— Трохи пізніше, мій пане, — шанобливо заперечила Міранда. — До Основи добиратися не менше трьох тижнів.

— Помиляєшся, менше. За десять днів шляху від тебе розташовано законсервований Інфернальний Тунель, що веде прямісінько на Основу. Рушай туди і заощадиш час. Його охороняє стара відьма на ім’я Руслана, але до твого прибуття її там, найпевніше, не буде. Я дав їй завдання, про яке тобі не варто знати. — Ларсон відчув, як його губи розтягуються в посмішці. — Я кажу це на той випадок, якщо вона таки встигне повернутися — що, втім, малоймовірно. Тоді намагайся не звертати уваги на деякі речі, а надто ж на дівчинку, що її вона приведе із собою. Для твого здоров’я буде краще, якщо ти взагалі її не побачиш.

— Розумію, мій пане, — серйозно відповіла Міранда. — А як я знайду тунель? Даси мені координати?

— Цього не знадобиться. Тунель знаходиться на Контр-Аґрісі — Грані, симетричній Аґрісу, в місцевості, що відповідає розташуванню замку Шато-Бокер. Ще на початку Нічиїх Літ його проклав Женес, він задумував резонансний Прорив на Аґрісі з віддачею на Основу.

— О! — вражено сказала Міранда. — Непогано задумано.

— Атож, непогано. На жаль, Інґа та Владислав завадили його планам. Вони зупинили Прорив ще до того, як розпочався резонанс із протилежною