Хазяйка Примарного готелю - Анітка Санніфео

- Еммо! Ну, слава Всесвіту, я знайшов тебе! – За моєю спиною пролунав схвильований голос Вестора. – Я збився з ніг шукаючи тебе. Трохи з глузду не з'їхав! З твоєю-то новою силою!

- А я тут вогнище розвела, – повернувшись наполовину до нього, сказала я.

- Бачу. – Він сів поруч. – Чому мені знову не сказала? – Він поклав руку мені на плече.

- Була загроза спалити готель, – я взяла гілочку, що валялася під ногами, і почала колупати в тліючих вугіллі.

- Що? – не повірив він.

- Рід так сказав. Я стрибнула вниз із балкона. І ось багаття вийшло. Правда перед цим довелося спалити дерево, – чесно зізналася я.

- Для мага-новачка це вище за всякі похвали. Зрідка обходиться одним деревом, – посміхнувся Вестор. – Ти набагато сильніший маг, ніж ти думаєш. Чим я навіть міг припустити. Що за сила в тобі прихована, Еммо?

Я лише знизала плечима у відповідь. І цей про те саме.

- Хотілося б і самій це знати.

- А це звідки в тебе? – Він розглянув обручку на моєму пальці і тепер не міг відвести погляду.

- Це подарунок.

- Армаріса? – Здивувався Хранитель.

- Ні.

- Тоді чий? Ну, не коня ж!

- Ні, – зітхнула я. – Його дала мені Нінель. Сказала, що це оберіг.

- Нінель? – ахнув Вестор. – Та сама Нінель, що…

- Так, та сама, – перебила його я. Скинула його руку зі своїх плечей і різко встала.

- Еммо, ти чого? Я ж нічого такого не...

- Будь ласка, нічого не питай. Мені самій не хочеться бути першим піддослідним кроликом! А все, що відбувається, говорить лише про це. На мене звалили всі проблеми цього Світу! На мене! Та я без року тиждень тут живу! Дайте мені все спокій! Чуєте? Всі!!!

Я попрямувала до стайні. Дуже сподіваюся, що прогулянка верхи допоможе впоратися із вантажем проблем, що звалилися на мене.

Гектор був не проти. І ми чудово провели разом кілька годин, катаючись околицями. На вершину завбачливо не пішли, зате поблукали лісом. Я зробила йому та собі віночки з листя, гілочок та ягід. І знову вийшли до того озера. Дзеркальна поверхня жодного разу не ворухнулася. Жодного подиху вітру – тиша й умиротворення. На цей раз не було видінь, туманних пророцтв. Тільки відчуття повного спокою оселилося у моїй душі.

Кінь лизнув мене шорстким язиком, і я з жахом помітила, що ліс огорнула темрява. Почали згущуватися хмари. З неба впали важкі краплі дощу.

- Пора додому! – Я схопилася в сідло.

В Готель повернулися, коли почалася сильна злива. Я залишила Гектора під опікою примарної Стелли та поспішила до будинку, скидаючи з себе на ходу промоклий плащ.

Вестор порався біля каміна, розпалюючи його, але безуспішно. Мабуть, дрова відволожилися.

- Давай поможу, – запропонувала я. Підійшла до каміна і легко опустила золоту кульку в самий центр вогнища – і вона спалахнула, весело потріскуючи.

- Ух ти! Молодець! – похвалив мене Вестор. – Будеш вечеряти?

- Так, я дуже голодна! – Усміхнулася я.

- Рід! Вечерю, будь ласка, – звернувся він до примари. – Ти як? – співчутливо спитав він.

- Нормально, – відповіла я. – Я впоралась. І далі впораюся.

- Я не сумнівався.

- І цей. Пробач мені. Я вдень поводилася безглуздо.

- Припини. Це цілком нормальна реакція. Я не образився.

- Чесно? – Здивувалася я.

- Так. – Вестор усміхався. За вечерею я розповіла йому про Нінель, її появу біля вогнища та переповіла все, що вона мені сказала.

- Які цікаві подробиці спливають. В історії нашого Світотворення про те, що вона мала дві сили не сказано ні слова.

- Вона сама не хотіла цього. Не дивно, – знизала я плечима. – Але тепер її сила – моя сила.

- І це добре. Головне, щоб про це ніхто з чужинців не знав. Це наш головний козир. Це наша перевага. Інока не відступить просто так. І я просто впевнений, що скоро, дуже скоро вона знову з'явиться.

- Я теж так думаю. І Тимур зник. Так і не приходив більше. До речі, а той Алекс? Ти нічого про нього більше не дізнався?

- Я надіслав запити у потрібні місця. Він чистий, немов немовля. Поки що, принаймні. Але краще не втрачати пильності.

У кишені запищав комунікатор.

- Габріель Романов прибуває сьогодні о 22-00. Номер на другому поверсі, апартаменти. Побажання: чашка гарячої кави, – прочитала я вголос смс, що входить.

Комунікатор знову пропищав.

- Армаріс Великий Тринадцятий прибуває сьогодні о 22-30, апартаменти номер 3. Особливе побажання: кава-гляссе.

- Едвард Бернс прибуває сьогодні о 22-15, апартаменти номер 1. Особливе побажання: глінтвейн.

- Адріан Роговський прибуває сьогодні о 22-40, апартаменти номер 2. Особливе побажання: чай з лимоном та імбиром.