Моя СусІдка ВІдьма - Маріанна Ласкава

- а те, що він тебе дуру любить серцем, тому зілля спрацювало не так.. точніше спрацювало але справжня любов сильніша і все зламала.

- ох, Агнес...

- Ну а що? Ти ж сама це розумієш Соф!

- розумію...

- ну, от і роби висновки сіс..

- вже зробила..

- Розумничка, тоді продовжимо.. давай що там далі.

- вчора на вечірці, він був там із нею...

- З тією що замовила його?

- Так.

- дідько!!

- Так.

- І як пройшла зустріч?

- навіть згадувати не хочу!!

- так погано??

- ну..

- Софія!

- він упіймав мене, в коридорі, коли я була одна, сказав, що все згадав і все знає, і.

- Що?

- а те що, він мені це з рук не спустить, і покарає за це, і ще уточнив, що її не любить... не любив і не покохає!

- ось як ?

- так...

- А не сказав, кого любить?

- не сказав ... але натякнув ...

- що тебе??

- Так.

- ого..

- Так.

- тоді в чому проблема?

- у тому що він з нею, а я зі Стасом.

- ай та це фігня...

- Він інквізитор Агнес!

- це теж давно не заборона.

- ох, Агнес.. він не простий інквізитор, він у самому міністерстві працює, це взагалі верх!

- Ну і що? це теж фігня!

- для мене ні!

- Слухай сіс хоч раз поживи для себе, роби, те чого хочеш ти, те чого хоче твоє серце!

- Але.

- Ніяких "" але!!

- але я не можу....

- Можеш!!

- ні.

- просто, подумай, про це, гаразд?

- добре..

- І з хлопцем поговори.

- з яким?

- З ТИМ САМИМ!

- я подумаю..

- До речі скажи хто він.. хто цей сміливий викрадач серця моєї красуні і холоднокровної сестри.

- Ти будеш у шоці...

- Давай!!

- Рома Дідіков...

- Що??!! Той самий??? Той, що з тією....ну..

- так і так.

- дідько...

- знаю...

- Чесно не знаю що і сказати.

- І не кажи, і прошу нікому ні слова добре?

- ох, звичайно.

- Дякую..

- Що ж це все Соф?

- так і ні..

- що ще?

- як Олі?

- добре…

- Доглядай за ним.. гаразд?

- звичайно, Соф ... він милий котик тобі з ним пощастило ...

- Мій Олі? Милий котик??

- Ну так…

-  Ти нічне путаєш?

- ні..

- Він точно не захворів?

- Та ні, все з ним добре ... ну хіба сумує за тобою ...

- дякую тобі за все… нехай ще в тебе побуде, так йому краще…

- Звичайно Соф.

- Ти найкраща Агнес

- знаю, тоді я піду ... поки твій цей Стас не повернувся.

- звичайно Агнес ... і він повернеться ще нескоро ....

- Тоді я пішла.

- Стій Агнес, Я тебе проведу ...

- дякую сіс..

І ми, мовчки, пішли, біля дверей вона сказала:

- Будь обережніша сестра.. я за тебе переживаю...

- І ти Агнесс.. будь обережна.

- Звичайно Соф.

І ми обійнялися.

- До зустрічі дорога...

- До зустрічі Агнесс.

Далі вона пішла, а я зачинила за нею двері, і пішла нагору, до своєї кімнати, вирішила посидіти на своєму сайті, перевірити, чи може замовлення з'явилися, але, на жаль, ні.

І тут я зрозуміла, млинець, здається, я вже за своїм Олі і справді скучила, за його вічними нотаціями, і вічним бурмотінням, що ж треба буде сказати Агнес нехай привезе мені його. Хоч він мене відволікти зможе, від думок про Рома, і діяння дурниць, і на шлях істинні наставить. А я навіть за нього не запитала нормально, жодного разу, млинець я погана відьма та господиня. Від цього я навіть розплакалася, і плакала поки, були сльози, потім просто відключилася і заснула.