Моя СусІдка ВІдьма - Маріанна Ласкава
- добре, але не зараз і не тут.
- Що боїшся, що твій цей женішок нам завадить??!!
- Дідіков!
- Нікітіна!
- ревнивець хрінів!!
- Софія!!
- Послухай, Рома нам не потрібні проблеми, ми обоє вже не вільні і в обох є свої обов'язки, і ...
- добре, нехай так, але знай, я цю Барбу не люблю ... не любив ... і ніколи не полюблю ....
- знаю….
- як і я знаю, що ти не любиш цього Стаса моя відьмочка...
- Так ти правий, але правила є правила як і обіцянки Рома…
- добре де і коли?
- Давай за кілька днів, номер мій знайдеш, я в цьому впевнена, подзвониш, і я скажу де…
- Мій номер той же Софія, так що подзвониш сама, коли вирішиш, але тільки довго не змушуй мене чекати, інакше ти мене знаєш...
- ох, Рома ....
- я не жартую Софія…..
- звичайно я знаю….
І він знову мене поцілував, і потім сказав:
- Що ж мені пора, і до зустрічі, моя солодка відьмочка.
- бувай Рома.
І він мовчки пішов, твою ж матір що я роблю. Боже я просто взялася за голову від того, що сталося. Це просто якесь покарання долі. Але головне, за що?