Моя СусІдка ВІдьма - Маріанна Ласкава

- що це?

- Подивися і все зрозумієш.

- хм.. ну добре..

І я відчинила. Це був тест ДНК, і... твою ж матір! Результат 100%. Він, правда, мій батько! Але як може бути!?

- але ... як ... Коли ... чому??

- Дочко .. - Сказала мати

- Ні, Ванда я сам.

- як знаєш Ігоре.

- І так я чекаю! - Сказала я

- Так, звичайно, і так. Я дуже любив твою матір, як і вона мене, разом нам не можна було бути, ми таємно зустрічалися, і в результаті з'явилася ти. Так, я завжди знав про твоє існування Софія. З далеку, я спостерігав за тобою, але з твоєю матір'ю ми не могли бути разом. Коли тобі виповнився рік, я поїхав із міста по роботі, якийсь час з твоєю матір'ю ми ще тримали зв'язок, але потім вона його обірвала, і багато років я нічого про тебе не знав. І ось місяць тому я знайшов Ванду і зажадав зустрічі з тобою, але вона сказала що ти будеш проти цього.

- так вона мала рацію.. я не в захваті….але..

- і потім у ході розмови проговорилася про цей захід .. і я вирішив що це підходить, але як доказ вирішив зробити тест ДНК, твоя мати люб'язно в цьому допомогла, як до речі у неї виявилося пара твого волосся, і ось так і ми отримали підтвердження, що...

- що я таки твоя дочка...

- Так, Софія.

І тут він звернувся до мами:

- Ванда залиши нас із дочкою! Я хочу з нею поговорити наодинці.

- Але...

- Іди!

- Софія?

- Ой, мамо не починай! Що я маленька?

- добре.. як знаєш доню…

І вона мовчки вийшла, голосно грюкнувши дверима. І я сказала:

- гаразд, я цьому вірю, але…

- Що доню?

- Навіщо і чому після стільки років? Чому зараз? Чому так? Що таке в тебе сталося?

- ну..

- Стій ! Я сама! - Сказала я, піднявши руку перед ним.

І тут до мене дійшов один здогад.

- Що доню? Або ой пробач ти, напевно, не готова від мене це чути.. я все розумію.. вибач..

- Так, я злегка в шоці, і так не готова, поки що,але не це не означає що не дам тобі шанс ... щоб заслужити це почути від мене ... факти ж підтвердили що ти мій біологічний батько, і мама. ..судячи з її поведінки, я впевнена що це правда..

- дякую Софія.

- поки нема за що, і так продовжимо про причини твоєї раптової появи саме зараз...

- так, я слухаю...

- Ти хворий чи вмираєш?

- Що ж варіанти логічні, але ні.

- тоді що?

- Розумієш, доню я вже дуже старий, так звичайно, як і всі маю проблеми зі здоров'ям, і так у мене є сім'я. Але я завжди знав про тебе, і завжди любив тільки твою матір.. А зараз, коли моя дружина померла, 2 роки тому, діти дорослі, у них своє життя, і я їм не потрібен, я залишився один. Ось і вирішив знайти Ванду і тебе .. щоб хоча б побачитися ...

- для чого?

- щоб ти дізналася хто твій батько, я ж знаю твою матір, вона не говорила і не сказала б ... причому ніколи, тому що завжди боялася зізнатися про наші стосунки і про те, що любила мене ....

- Так, вона така, і навіть зараз, але скажи, тоді чому ти покинув нас? Точніше  мене?

- я змушений був.

- Що вона постаралася, так?

- так...

- Магія?

- Так, моя люба, я знав, що твоя мати відьма, але не думав що зробить це з нами, зі мною .... і так, але ....

- що ж ... вона така ... вона може ....

- І ось зараз коли ти така доросла красива жінка, я хотів познайомитися дізнатися тебе, хоча минулого не повернути, і того що ми пропустили, але я просто хочу щоб ти знала про мене ... поки я ще живий ...

- що я повинна знати?

- все що вважаєш за потрібне Софія...

- Що ж із цим потім, скажи, вона тобі розповіла про те, з ким я зараз? Чим займаюсь? Як я живу?

- Ти про цього хлопця Станіслава?

- так .. про нього….

- так я знаю про вашу шлюбну домовленість, але ж ти його не любиш дочка... так що... ти не повинна... силою цього робити... ти ще молода...

- це не важливо.. домовленість є домовленість.

І він підійшов ближче, поклавши руку мені на плече, і сказав:

- повір, донька, любов це якраз усе, і найголовніше, особливо якщо вона, від щирого серця... за це варто боротися...

- Прошу, не треба про це ...

- добре вибач... Я вірю що, у тебе на це є дуже вагома причина, якщо ти так вирішила, і без любові з тим, кого терпіти не можеш.

- Так ... я прийняла рішення, і його міняти не буду ...

- Тоді добре, сподіваюся ти не пошкодуєш, і скажи ми, чи зможемо ще побачитися і поговорити Софія?

- я поки не знаю ... але думаю так ...

- Що ж добре, це чесно дякую.

- скажи, а ти знайомий зі Стасом?

- особисто?

- Так.

- Ще ні, а що?

- І він не знає хто ти?

- поки ні…

- Тоді добре, там за дверима буде хлопець його звуть Костя, залиш йому свої контакти, я, коли буду готова я тобі подзвоню.

- добре, дякую, і до зустрічі Софія.

- Бувай...

І він сеча вийшов, залишивши мене одну.