Моя СусІдка ВІдьма - Маріанна Ласкава
Роман.
Сьогодні минуло місяць з того моменту, як я повернувся до столиці з Наталією. Але мене весь цей час не залишало почуття, що все це не правильно, що я зробив щось не так, щось упустив, але що поки не знав, я був немов в якомусь густому тумані. У мене наче деякі деталі з пам'яті просто взяли та відірвали як непотрібний папірець в блокноті А замість них порожнеча, так мене тягне до Наташі, але це скоріше сексуальний потяг, а не серцем, моє серце хоче іншу, але кого я не знаю. Час йшов я з кожним днем у мене спливали, якісь спогади, мені здавалося що вони не мої, але я розумів що мої, і розумів що це не все, це лише пазли. В яких не вистачає частинок, і в них є якась дівчина, але хто ця дівчина я поки не знаю, але відчуваю, що скоро дізнаюся. І ще мені здається що вона мені куди цікавіша, ніж Наталі.
І ось одного дня, а точніше сьогодні був повний місяць, я прокинувся в холодному поті, ніби мене облили крижаною водою після перебування у парній, і тепер я все згадав, абсолютно все і її теж. Її, мою руду нестерпну і зухвалу відьмочку Софію Нікітіну. Ох, же відьма чортова, таки обхитрила, от маленьке стерво. Все ж таки магію використала і вона ще й подіяла от чорт, а вона сильніша, ніж я очікував. Цікаво вона сама чи.. твою ж мати чортова Наталі. Бідолашна моя дорога відьмочка її, напевно, силою змусили це зробити. Так все рано-вранці їду в те місто і знайду її, і примушу, навіть силою якщо треба буде сказати мені всю правду. Після я випив, води, і ліг знову, добре що цієї чортової Наталі не було сьогодні поруч, інакше вбив би, і заснув одразу.
Вранці, зібравши речі, рвонув до неї. Але приїхав і побачив, що її дім порожній і в місті тиша, і вирішив одразу йти до місцевого інквізитора, він точно повинен все знати. Відчинивши двері, він був шокований,
- Роман ???!!
- Так, я, ну привіт Аркадій, впустиш?
- так, проходь...
І ми зайшли до вітальні, там сіли і він, дивлячись на мене, спитав:
- Навіщо ти приїхав Роман?
- А ти не розумієш?
- Здогадуюсь ...
- У мене може бути тільки одна причина, сюди повернутися і це, ти дуже добре розумієш, лише за нею звичайно!
- Щоб убити?
- ні звичайно, що це за нісенітниця!
- тоді навіщо?
- Зажадати правди!
- Отже, все-таки пригадав усе?
- Так! А ти бачу, знав про це все?
- Так, вона зізналася ... відразу після твого від'їзду.
- От це паршивка!!
- можливо Роман.. а можливо і дуже розумна
- І так, де вона?!!
- її немає Рома.
- Ну, я помітив, що вдома її немає, але де вона??!! Я впевнений, ти знаєш! Тому хочу знати!
- вона поїхала, з цього будинку, міста ... назавжди ...
- Що? Коли?
- на наступний тиждень після тебе.
- І куди не сказала?
- ні, сказала так буде краще для мене.. не знати нічого.
- Значить, знала, що я шукатиму?
- Так, говорила, що ти її шукатимеш.
- Ну, ідіотка!!
- ох, Рома…
- Що??!!
- Закохався?
- Так!! А що помітно?
- звичайно..
- тоді в чому проблема?
- Ти ж знаєш правила.
- так, але зараз інший час Аркадій, і це не злочин.. ми, виглядаємо як звичайні люди, і для всіх такими і є, як і всі люди, можемо любити саме тих, кого ми хочемо ... навіть якщо це буде людина по інший бік…
- Що ж тоді, я можу тільки сказати, роби, як підказує тобі твоє серце Рома…
- я так і зроблю, але скажи ось що Аркадій...
- Що?
- вона... ну.. це все..
- ні не сама, її змусили, шантаж...
- Хто???
- імені не сказала, тільки те що, це була жінка.
- ох..
Ну, тепер точно я переконався, що це справа рук Наталі. От стерво!
- У тебе її контакти є?
- на жаль, ні, Ромо...
- Номер?
- Змінила, я пробував.
- Родичі?
- знаю, що є три сестри і мати, але вона з ним не спілкується, тому і жила тут, де живуть, не знаю...
- Що ж ... шкода звичайно ...
- мені, правда, шкода Рома.
- дякую і за те що є, Аркадій, думаю мені час.
- Рома?
- Що?
- Ти ж знайдеш її?
- Так!! А потім добре випорю!
- Коли знайдеш, бережи її, і не дай опуститись на дно... вона не повинна до цього дійти...вона не повинна втратити себе
- добре..
- вона заслуговує на щастя Рома…
- я знаю. І збираюся їй його дати.
- А зможеш?
- Спробую
- Що ж тоді я радий це чути, і я вірю в тебе, а тепер я проведу тебе!
- дякую Аркадій.
На виході він сказав:
- Удачі тобі Рома.
- дякую Аркадій.
І я пішов, а він зачинив двері. Я швидко в машину. Що ж вона втекла тому що знала що ефект буде не вічний і я її знайду, а я знайду тебе моя руденька і тоді більше ти від мене не втечеш це я гарантую. Приїду до столиці і шукатиму її родичів,по всіх архівах. І я мовчки поїхав.
Наступного дня я зайнявся її пошуком, але все було без результату, поки що. Наталі довелося терпіти тому що поки я не знайду Софію довести, що до цього причетна вона не вийде. Але я був налаштований за всяку ціну знайти ту, яка вкрала моє серце і не дала мені взамін свого.