Моя СусІдка ВІдьма - Маріанна Ласкава
Софія.
Через півгодини і ми на місці і вийшовши з машини, він сказав:
- Софіє, люба...
Ох, це стає ще противніше і нудно. Як я раніше цього не помічала? Напевно, тому що на той момент я не була закоханою в іншого чоловіка.
- Що?
- ти готова?
- так, давай це зробимо і швидше поїдемо.
- як скажеш люба.. і ще Костя буде з нами для охорони, ну знаєш мало що, особливо там.
- добре Стас.
Зробивши кілька кроків я запитала:
- Стас скажи, а ЦІ теж будуть там?
- якщо ти про свою матір і сестер Анну і Агату, то боюся що так. Статус їх чоловіків цього вимагає…
- Що ж я в цьому і не сумнівалася.
- Впораєшся?
- звичайно, вони як ні як мої рідні ... хоч і такі ...
- якщо що я буду поряд...
- Дякую..
І він узяв мене за руку міцно її, стиснувши, і ми пішли усередину. Там почалося все як завжди з вітань чи то з одними, чи то з іншими. Коротше декого знала з преси, але не особисто, про когось чула, а інших не знала і не напружувалися запам'ятовувати їхні імена, мені це не потрібно було, просто з ввічливості кивала, і посміхалася як хороша дівчинка, і іноді щось говорила, але саму від цього вже нудило. Поки що цих трьох я не бачила, але це не означало, що їх немає. Батьки Стаса теж не спромоглися вшанувати нас своєю присутністю, або, може, зовсім сюди не завітали, бо вистачить і самого Стаса від їхнього імені, ну і нехай мені ж простіше, і спокійніше. Одного разу Стас нахилився і сказав:
- Мені треба відійти обговорити одну справу з однією людиною, ти побудеш з Костею добре?
- Так.
- Я швидко, мила .. - І цмокнув мене в щоку.
- звичайно Стас ... - відповіла я,
А самій було Аррр.. фу гидко. Мені треба випити терміново. І тут Костя вчасно сказав, мабуть побачив з моєї реакції, що я зараз відчуваю:
- я так гадаю, ти хочеш випити...
- Так!
- зараз?
- Так!
- добре, будь тут… я швидко…
- добре…..
І відійшов за келихом повернувся, з двома дав мені і залишив собі, я вдячно кивнула, випила залпом.
- Боже як інші все це терплять!
- Звикнеш.
- не думаю...
- а доведеться Софія.. ти сама на це погодилася коли повернулася сюди ....так тепер не скигли
- ох... знаю...
Далі знову тиша. І тут до нас повернувся Стас, весь у напрузі, і здається навіть нервовий, чи злий, і... я навіть не знаю:
- Що сталося Стас?
- з тобою хоче поговорити одна людина.
- Хто???
- не можу сказати, він просив не говорити, просто пішли і сама побачиш він хоче особисто з тобою поговорити
- Стас!
- просто пішли, прошу...
- Це що моя мати?
- Ні….
- Але, Стас!
- Софія давай без сцен та капризів!!
Ох, щоб його!
- Гаразд!!
Але це йому потім з рук не зійде, я поки не дружина, і слухати не зобов'язана.
І він узяв мене за руку провів крізь натовп народу, в коридор, де були кімнати, і ввійшов до третьої зліва, і там я побачила:
- Мама???!!! - Ось сука збрехав
- Привіт дочко ...
І я зло глянула на Стаса:
- Чому??
- вони дуже просили, і я не міг відмовити, коли це стосується тебе, я буду за дверима разом із Костею, якщо що.
- Але...
- повір, все буде добре...
І він поцілував мене в щоку і пішов, зачинивши за собою двері. Я обернулася і побачила, як із тіні вийшла ще одна людина, чоловік років за 50, сивий, з сивою борідкою в дорогому чорному костюмі, зростом десь як Стас, і підійшов до нас, і поки що мовчав, але це був не її новий чоловік, його я знала, а хто тоді і навіщо він тут. І я вирішила одразу до головного:
- І так мама, кажи, чого ти від мене хочеш?!! Ще й сьогодні, і тут? що вже цього разу?
- Ох, Софія ти люб'язна як завжди!
- Мама не починай ! Інакше ти мене знаєш…
- Гаразд, це твоя справа, але зараз це правда важливо, причому для тебе, я просто хочу тебе познайомити з деким... з ким мала дуже давно познайомити, але не могла, але зараз він сам цього хоче ...
- Ну, тоді не марнуй час даремно мама, ні мій, ні ваш, ні його і так не дуже багато, так що давай знайомий!
Цей чоловік увесь час мовчав, і тільки дивився то на мене, то на матір, і тоді сказав:
- Ох, вона і, правда, вся в тебе Ванда! Характер точно твій, це ж треба так! Та й краса теж ... я б сказав майже твоя копія ...
- ай, не починай!
- Мама!
- Гаразд, Софіє, тільки не кричи, ось краще познайомся це твій Батько! Звати його – Ігор ГРОЗНИЙ.
- Що??!! як батько??!! Він?та ну…
Ну, я, звичайно, знала, що в нас усіх були різні батьки ну точніше в Анни і Агати один, в Агнес другий, а в мене третій, і ще вони знали своїх батьків, і навіть бачилися з ними, все дитинство, а я ні, я навіть його імені не знала. Мати завжди приховувала його ім'я і хто він, причому від усіх. Але зараз і ще так? Не зрозумію в чому підступ. І я запитала:
- мам, це що такий жарт?!
І мені відповів цей чоловік:
- Ні, моя люба, Софія, твоя мати не бреше.. це правда.
- Але ....
- знаю, але я можу довести.
- Як?
- ось дивись… - і дав мені конверт
