Моя СусІдка ВІдьма - Маріанна Ласкава

- якщо буде, що потрібно клич Костю ... він допоможе ...

- звісно…

- І, звичайно ж, якщо що дзвони мені, зроблю все що завгодно, я ж думаю, номер не видалила?

- Ні…

Хотіла і не раз, але не встигла. Далі він підвівся, підійшов до мене, поцілував у щоку і сказав:

- Побачимося пізніше моя дорога ...

- добре…

І він пішов, а я залишилася допивати свій чай і їсти торт. Потім пішла до його великої  бібліотеки. Там вирішила засісти надовго. Набрала купу магічних книг, зняла ці туфлі, сіла на крісло, ноги поклала на стіл, почала читати, так захопилася, що не почула, як хтось зайшов. Але відчула, що не одна. І тоді він сказав:

- Непогано виглядаєш Софія ...

І я підняла голову і побачила стоячи в проході між полицями, що стоїть біля стінки, і Костю, що дивиться на мене, як зазвичай одягненого в джинси, чорна сорочка, туфлі, ідеальна зачіска, поголений, як модель з журналу .

- Ну, так дивися, поки можеш Костя!

- а то що? засліпиш мене відьмочка?

- Гірше, Костю ... набагато гірше ...

- Наприклад?

І я встала і підійшла до нього, взявши за комір його сорочки, піднялася на пальчики і на вухо тихо сказала:

- дам у око… або подряпаю обличчя, або все тіло, … зіпсую зачіску, одяг… життя…

І швидко цмокнувши його в щоку, відійшла, на що, він зло гаркнув:

- от бісове стерво!

- вона сама!

- ох….ну ти ж..

- Сам винен Костя!

- Ну, Софія!

- Вгамуйся Костя! Або я вгамую причому конкретно!

- Ну-ну, а знаєш якщо ти це все продовжиш, то тоді боюся моя мила відьмочка, мені доведеться тебе трахнути прямо тут! І Стас тебе не врятує, повір!

- хах.. ну - ну мрій Костя, мрій далі ...

- І буду….

- То чого прийшов? Скучив?

- Так!

- ох, вирішив скористатися моментом, доки Стаса немає?

- типу того…

- Костю якщо ти мене чіпатимеш, він же знатиме, і ти це не гірше за мене знаєш і розумієш…і плюс ти його найкращий друг… а мене, він любить…

- знаю… але ж ти його ні…

- ні.

- І це він теж знає.

- Знає, краще скажи, навіщо ти все це робиш?

- що саме?

- оця вся доброта, прихід сюди..

- тягне, до тебе чортова відьма, от і все!

- ох ...

Що ж, мабуть, доведеться зробити відворот, інакше він не кине цю ідею любити мене й надалі. Знаю ризиковано, але це того варте.

- Костю?

- Так?

- сьогодні до мене прийде Агнес,

- знаю, він попередив.

- як тільки вона з'явиться, повідом..

- звісно…

- А зараз залиши мене, гаразд?

- як скажеш Софія.

- Дякую Костю ...

- Так.

І він пішов. Нарешті знову тиша, знову я одна. Значить, варто терміново знайти заклинання, тому що той ритуал, що я знаю, поки не можливий. Що я й зробила, за годину знайшла, що шукала, потім прочитала, як було написано, і тепер просто чекала. Згодом до мене зайшов Костя:

- Софія?

- та що?

- Агнес тут…

- ох, добре, дякую Костю….

- пішли.

- так ...

І ми мовчки пішли. І ось тепер я не знала, спрацювало це чи ні, тому що поводився він як завжди. Але, добре зараз мені важливо побачити сестру. Він мене провів до вітальні і сам пішов, щоб не заважати. У вітальні я побачила Агнес і Степана, і сказала:

- Привіт…

Сестра кинулася мене обіймати, немов не бачила мене рік, хоча пару днів назад ми бачилися. Степан просто кивнув головою, і я у відповідь так само. Після обіймання вона сказала:

- Боже Соф, я так хвилювалася!

- я в нормі Агнес

- правда?

- Так сестричка ...