Моя СусІдка ВІдьма - Маріанна Ласкава
- ох, так, але… але…
І я розвернулась до сестри, взяла її обличчя в руки і сказала:
- Агнес, сестричка, послухай, все буде добре, ти ж знаєш, він мене силою не чіпатиме, плюс тобі не можна хвилюватися ... прошу ...
- Але, Соф ....
- я як зможу дам про себе знати Агнес ... обіцяю ...
- добре, але…
- Прошу, за моїм Олі придивися, ... а то ти, знаєш його ... може наробити шкоди, а я не хочу щоб він тобі спричиняв проблеми
- звичайно, ... я пригляну ...
- дякую..
І я її дуже міцно обняла, поцілувала в щоку, я знала, що Стас дозволить нам побачитися, як тільки я захочу, словом він все зробить для мене, аби мене втримати. Тому відійшла і сказала:
- Він чекає, так?
- Так, Софія ...
- Ну що ж тоді, поїхали.
- звісно…
І ми пішли до машини, він відчинив двері, і я мовчки сіла, він сів на сидіння біля водія і ми рушили. Спочатку їхали, мовчки, потім він сказав:
- Ти в нормі?
- Костя, давай без цього, цю всю турботу можеш не зображати, я тебе знаю, і це не прокатить ... і це перебір ... повір ...
- я знаю, але я серйозно Софія…
- Я теж Костя!
- Гаразд, як скажеш .. але знай, якщо ти чогось хочеш, або тобі що потрібно, я зроблю все ...
- ох, повір тут, ти мені точно не допоможеш Костя, .. і зараз я абсолютно нічого не хочу, хіба що ...
- Що?
- щоб ти мені дав спокій!
- Гаразд…
І так, я знала, що Кості я теж подобаюся, це він наївно думав, що ніхто не бачить і не знає, особливо я, хоча Стас цього походу теж не знав. Інакше бідний Костик. Але він знову сказав:
- але я все ж, радий тебе бачити Софія ...
- КОСТЯ!
- добре як скажеш…
І він дав мені спокій. Зрештою! От я не зрозумію, він, що думає, водій не доповість, про цю розмову Стасові? Ох, гаразд, нехай роблять, що хочуть це їхні проблеми. Принаймні до кінця шляху. І на тому спасибі.
Станіслав.
Від того дня коли я дізнався, що моя Софія в місті минуло, п'ять днів, і вона вперто не виходила з квартири Агнес, адже знала, що я скоро за нею прийду, і мабуть знала що її чекає. Я ж, звичайно, приготував їй кімнату в будинку, відповідний гардероб теж, бо знав, що те, що вона носить, їй не йде. ЇЇ матері, та решті сестер вирішив поки не повідомляти що вона у столиці, хотів спочатку поговорити з нею.
І ось сьогодні, в обід, мені надійшло повідомлення від Кості:
- Вона вийшла з дому, і я зараз привезу її до тебе!
- силою?
- Ні, вона сама погодилася.
- добре я чекаю!
Оце було реально дивно, вона й сама погодилася? Може, щось трапилося з нею за цей час? Чи оббив хто? Якщо хтось образив, знищу будь-кого! Чи, може, задумала знову щось? Гаразд, що гадати, то зачекаю і тоді все сам дізнаюся. І почав на них чекати.