Моя СусІдка ВІдьма - Маріанна Ласкава
Софія.
Розбудив мене сильний стукіт вікна, ніби його розбили, каменем я вирішила піти і подивитися, хто це був, і потім у темряві пролунав голос:
- Хмммм .... а тут непогано, навіть дуже .. прямо царські хороми, шикарно ти влаштувалася я б сказав .. молодець Софія.
Різко розплющивши очі , я побачила, хто це був, я не повірила своїм очам і була в шоці, і сказала:
- я що сплю???
- ні.
- Це правда, ти?
- ага.
- Боже ... - І почала ридати.
- З якого часу ти в бога вірити почала? А Софія? Я щось пропустив?невже ти тут без мене взагалі з глузду з’їхала?
- боже це правда ти ... ох.
- так це я !!! Та досить уже про Бога говорити, і ридати як маленька! Ти мене лякаєш Софія!
- ох, Олі .... я .... просто…
І він мовчки підійшов, сів поруч і тихо сказав:
- Давай зроби це я теж хочу...
- Упевнений??
- так .. мені ж потрібно якось тебе зараз дуру заспокоїти від цих твоїх шкідливих сльозливих істерик!
- Олі!
- Ні, а що? подивися на кого ти без мене перетворилася? В істеричку! А відьмам це не личить! Особливо таким сильним та вбивчо красивим як ти! Так що давай роби що кажу!
– Олімп!
- Ну що? Я не правий?
- НЕ ПРАВИЙ!
- Все добре мовчу, давай роби вже, час іде!!
- добре..
І прочитала необхідне заклинання, і це було вперше, потім клацнула пальцем, і тут бах, і переді мною разом мого кота сидить хлопець. Високий, з широкими плечима як у качків, з сірими очима як у мого кота, з довгою стрижкою до плечей, гладко поголений, і, слава богу, одягнений хоч і на все чорне, футболку та джинси, і я сказала:
- У мене що вийшло?
- А ти сумнівалася?
- Це ... це правда ти?
- ага.
- Боже ...
- Ну і як у мене вигляд?
- Ну.
- Що???
- ем.
- Так все! ти мене, правда, лякаєш, Соф, а ну швидко кажи, де дзеркало на весь зріст?
- ммм ... там .. . - І я вказала на шафу
І він мовчки встав і пішов туди, спочатку була тиша, потім тихе гарчання і знову тиша, я більше не могла терпіти, і пішла до нього.
- Олі?
Замість слів він просто кинувся обіймати мене, я спочатку так і стояла, як укопана потім зі сльозами обняла його у відповідь, і почула:
- знаєш Соф...
- Що?
- це той вигляд що я собі і уявляв.
- ох ..... правда?
- Так.
В принципі я читала, що це буває, як хоче кіт або його відьма, тож думаю це правильно. І я сказала:
- я рада Олі ... що догодила.
Потім він мене відпустив, взяв за руку потяг до ліжка, там ми сіли і він почав:
- і мені подобається, дарма я не хотів цього раніше...
- Ти ж знаєш що це ненадовго Олі...
- знаю...
- гаразд, і так скажи Олі як ти... був там без мене?
- нормально ...
- з тобою добре поводилися?
- якщо ти про скарги, то їх немає Соф…
- що ж добре… хоч і здивувало…
- ох, Софія.. твоя сестра нормальна, тож заспокойся...
- скажи, а як ти здогадався про те, що я... ну ти знаєш.. зараз у такому стані…
- дуже просто …
- Олі!!
- Ти ж відьма Соф сама здогадайся.
- я хочу від тебе це дізнатися.
- гаразд, я відчув, що тобі погано як ніколи ... і ще почув розмову твоєї сестри з чоловіком, коли вона повернулася від тебе ... все йому виклала, причому докладно, і вирішив більше не чекати поки вона сама мене до тебе притягне. якщо звичайно притягнула б.
- я вже хотіла її просити про це Олі.
- радий чути…
- А як знайшов?
- Ох, Софіє, ти знаєш як!!
- що ж...гаразд
- До речі, чесно кажучи, я теж сумував за тобою моя дурна і вредна відьмочка.
- ох, Олі...
- Знову!
- так ..... - відповіла я
І знову сльози, і тут мій кіт уже не втримався, невдоволено пирхнувши, силоміць поклавши мене до себе на коліна, і почав гладити по волоссю, кажучи:
- Давай колись...
- у чому?
- тобі потрібно виговоритись, причому терміново, я це знаю, і для цього тут.. так що давай….не тягни…
- ох, Олі ... це ...
- Давай розповідай, що сталося Соф, ти й сльози? Я хочу знати хто цьому виною.
- ох ... ну ...
- Ну..
- Ну я...
- Тільки не кажи що це знову ВІН??!!! Цей чортів хрін інквізитор! Як він мене уже дістав
- І він теж.
- Тоді давай спочатку!!
- Гаразд, повернувся мій батько, ну рідний.
- той що від тебе типу відмовився?
- так, виявилося, це мати постаралася...
- ну, ця ... вона може.
- Так.
- І що було далі?
- Ну, ми зустрілися на прийомі на честь Хеллоуїна, поговорили з ним, він все розповів ... він виявився непоганий ... і приємний ....але це якось дуже несподівано, і шоковано
- і що тепер?
- Ну, я вирішила дати йому шанс.
- молодець, з цим ясно, а з ТИМ що?
- він тут Олі...
- в місті?
- Так.
- і що?
- він все знає і все пам'ятає...
