Моя СусІдка ВІдьма - Маріанна Ласкава
Софія.
Вранці я прокинулася, і думала, що вчора то був сон, але коли поряд був Олі, зрозуміла, що ні, він сидів і дивився на мене, і спитала:
- Що?
- Ти б це зачинялася зсередини Соф.. ну про всяк випадок ...
- а то що??
- А ти он глянь.
І я подивилася, на столику біля вікна стояв букет троянд і сніданок.
- Хто заходив?
- Дівчина, мене не побачила, був би це твій женішок, я б його сюди не пустив.
- Хм ... зазвичай я закриваюся, і він це знає і тому вранці до мене не заходить Олі, але мабуть вчора була, занадто не в собі і забула.
- Тобі пощастило, що я поряд був...
- Так, і погано що я не чула, як вона зайшла.
- Ну, знаєш, Соф, ти була занадто втомлена, тобі був потрібен відпочинок, і відновити свої сили.
- Так, ти маєш рацію Олі ...
- ну ось ... а, тепер давай піднімай свій симпатичний зад і дуй у ванну у пристойний вигляд себе приведи, а то виглядаєш ти не дуже якщо чесно, потім поїси, і потім поговоримо.
- добре..
- молодець відьма
- Тільки Олі?
- Чого?
- Не здумай на кухню йти і шерстити в холодильнику ... а то я тебе знаю ...
- ай, Соф.. з цим моралі ти вже трохи запізнилася ...
- Що???
- Так-так я вже там був, поки ти спала...
- о Боже!!!
- це не допоможе..
- Ти моє покарання ОЛІМП!
- не я, а твій інквізитор, я так лише квіточки.
- Ну ти і квіточка млинець!
І я просто зітхнула, зробила, як він казав, підвелася і в душ. Що ж я рада, що в мене є Олі, він, звичайно, ще та скалка, але без нього я не можу. Після душу та сніданку я в білизні пішла до шафи, вирішуючи, що вдягнути і тут підійшов котик:
- І що думаєш одягти?
- не знаю, ти ж бачиш він круглу суму вивалив на цей шикарний гардероб для мене.
- Хм ... це так.
- Ну, ось і вибирай!
- Ну, ось зараз одягну щось просте, наприклад ось це!!
- Ну, давай ..
І я дістала синю сукню, до колін, пряму на замку, але з декольте, туфлі на платформі, волосся в пучок, темний макіяж і я готова.
- Ну, що пішли твого нареченого шокувати мною?
- пішли Олі.
– я вже це уявляю!
- а я ні…
І ми пішли вниз. По дорозі, я швидко занесла тацю на кухню, і ми з Олі разом пішли до кабінету Стаса. Побачивши нас, він би в шоці, я сіла на диван Олі мені на коліна і Стас почав:
- що це?
- не ЩО, а ХТО! І це мій кіт Стас, і він буде тепер зі мною!
- не знав що у тебе таке є.
- у багатьох відьом є свій кіт фамільяр, він просто був у Агнес тимчасово ... поки я тут освоювалась
- добре, я не проти, нехай буде з тобою, тільки дивися за ним, обидва. Щоб, не вештався по дому без нагляду, і не робив капості!
І тут Олі:
- Бачила, він уже вказує тобі і МЕНІ!
- тихіше Олі.
І я відповіла:
- добре Стасе, я за ним дивитися, а тепер, якщо ти не проти, тоді, я піду в бібліотеку, і ще?
- Що дорога?
- я хочу після завтра з батьком побачитися.
- Звичайно, але відвезе тебе Костя.
- це не обов'язково..
- це мій наказ Софія.
- ай, гаразд!
- от і славно…. І ще?
- Що?
- пробач дорога, але наша запланована поїздка до Парижа скасовується ... у мене невідкладні справи ...
- шкода, але нічого, я все розумію.
- радий це чути…
- Що ж, тоді я пішла.
- Іди ... побачимося пізніше Софія.
- звичайно Стас.
І я встала і, взявши Олі на руки пішла, у коридорі він сказав:
- І довго ти це терпітимеш?
- Що?
- Все це Соф!
- не знаю Олі...
- я б на твоєму місці не став...
- Олі ти не на моєму місці!
- Так перетвори мене назад, і цей хер отримає в морду за образу моєї відьми!
- Олі прошу.
- знаєш сам у шоці що це скажу, але твій інквізитор по цій частині навіть краще буде.
- Та вже Олі, ти і, правда, не в собі.
І далі ми, мовчки, пішли до бібліотеки, там я відпустила його і пішла та сіла за стіл, він підійшов сів поруч і сказав:
- Ну і?
- Що?
- Що надумала, те?
- нічого.
- Так Софія дуру не клей, я тебе як облуплену знаю, так що давай викладай свій підступний план.
- ай, гаразд!!
- Ну??
- Та я ось думаю, з батьком своїм раніше побачиться, чим думала, у мене ж тепер усі вихідні зведені.
- хм..ну в принципі, так..і?
- я думаю, сьогодні буде якраз…
- прямо зараз?
- на так…
- тоді давай….
- я дзвоню?
- Давай.
І тільки я хотіла дзвонити, як пройшло повідомлення, номер не знайомий, я вирішила прочитати мало хто, і читаю, а там:
- Привіт моя солодка, зухвала і злюка відьмочка ... як ти? Сподіваюся, сумуєш бо я ТАК. І дуже хочу тебе побачити, обійняти і знову поцілувати і так щоб ти забула про все на світі
Твою ж мати!!
- Соф?
- просто ненавиджу!!
- що він?
- ВІН!!
- І що хоче?
- поки не знаю..
- Так напиши і дізнайся!! Чи мені це зробити?
