Блакитне полум'я - Тетяна Гобатюк

- Нехай вберуть твою ауру. – коротко пояснила вона. Я кілька секунд тримала колоду в руках, легенько торкаючись тої своєю магією, а потім повернула у долоні володарки.

- Що ж, поглянемо... – прямокутні картинки слухняно лягли одна за одною на дерев’яний стіл перед чаклункою. – Я бачу кохання. – одразу підняла на мене задоволений погляд вона. – Проте... – вона замнулася, а я насторожилася.

- Щось не так? – ну певна річ, хіба могло б мені нарешті пощатистити?

- Та ні, все так... просто якийсь дивний зв’язок. Між вами хрест і фатум. – Аламея вказала рукою на дві сусідні карти. – Я б назвала це союзом, благословенним самою долею. – тепер її погляд на мене був серйозний та пильний.

- Це погано? – уточнила я.

- Ні, це добре. Просто дивно... – вона знову схилилася над столом. – Ще я бачу смерть. – холодно продовжила віщунка. – Не твою, когось із близьких. – я різко видихнула і міцно стиснула кулаки. Більше ніхто через мене не загине.

- Ти можеш точніше побачити хто саме має померти? – скрегочучи зубами, видавила з себе слово за словом.

- Карти кажуть, що це чоловік. – знизала плечима подруга. – Якщо хочеш дізнатися більше – лягай на диван, я спробую зазирнути у свідомість. – кивнула і прийняла горизонтальне положення.

За мить вісків торкнулися прохолодні жіночі пальці.

- Розслабся. – прошепотів ніжний голос. – Відкинь вагання та розкрий свою душу. – Легко їй говорити! Уяви не маю де знаходиться душа і як її розкривати. Добре, спробую просто ні про що не думати, аби хоча б не заважати. – Так, продовжуй... промовила Аламея напівсонним голосом.

Кілька наступних хвилин нічого не відбувалося, а потім жінка заговорила потойбічним голосом уривки фраз:

- Дракон у небі. Поруч ще один, але не справжній. Їх веде тринадцята сестра. Вони хочуть спалити замок. Спалити зрадника. Зрадника... Ай!

Від різкого болю в голові я підірвалася на ноги. На підлозі лежало безсвідоме тіло Аламеї.