Блакитне полум'я - Тетяна Гобатюк

- Я все розумію. Просто мені потрібен час. – вона кивнула і знову обійняла мене.

- Бережи себе. – промовила наостанок, перш ніж покинути мої покої.

Щойно кроки віщунки стихли, я покликала Асію і ми разом взялися за усунення слідів магічного сплеску. Відмивання вітальні та заміна меблів відняли решту дня і до зеніту Делі я валилася з ніг. Сумно усвідомлювати, що так і не встигла переналаштувати охоронну систему, проте сил на експерименти фізично не було. Тому розгорнула те, що є і вляглася у ліжко. На мій превеликий подив, спала я спокійно до самого сходження Ларсу.

Ніхто не турбував мій сон і в наступну ніч, і навіть через добу після цього. Дракони зникли з мого життя, ніби їх там ніколи і не було. Я гаяла час за книгами, дискусіювала з Ігнотусом, ходила на наради старішин, допомагала Міродару у госпіталі. Загалом життя набуло спокійного розміреного ритму і лише зрідка, споглядаючи східний небокрай, з легкою скорботою на душі згадувала золоті драконячі крила поміж хмарами. І коли я майже змирилася з ідеєю, що про мене забули, у моїй вітальні пролунав вибух.