Приручити Дикого - Анна Лященко

Карада

Ми з Дарією балакаємо про всякі дрібниці поки готуємо вечерю, а дядько Рік уже вкотре за сьогодні замкнувся в кабінеті та про щось розмовляє зі своїм старим другом, що тільки сьогодні прилетів із Диких Земель. Дядько представив мені його, сказавши, що Кай — наставник принца Раяна. Я здивувалась, не знала, що в Академії є студенти з Диких Земель!

Про принца я читала в королівській бібліотеці, і мені він здався цілком приємним, за описами літописців, звісно. Але судячи з уривків розмови дядька і Кая, цей Раян — той ще фрукт. Він хоч і не спадковий принц, але так само розпещений і некерований. Від дядька Ріка та тітки Дарії я вже встигла наслухатися про проблеми, які минулого року влаштував в Академії наслідний принц Ердан. Зважаючи на все, від усієї цієї сімейки краще триматися якомога далі.

- Кай, уже йдеш? І не залишишся з нами повечеряти? – дивується тітка Дарія.

- Вибачте мені, але я не можу залишити своїх бовдурів надовго. Я навіть не впевнений, що не повернуся за пів години з черговим проханням! - сміється Кай і дядько Рік разом з ним.

Кай уважно дивиться на мене, ніби хоче щось сказати, але потім все-таки йде мовчки. Можливо, ми з ним зустрічалися в Диких Землях? І він не впевнений, що впізнав мене? Але я його не пам'ятаю, тож викидаю цю невелику затримку з голови.

Кай

- Ріку, в кімнату принца потрібні нові меблі, — з порога повідомляю другові. Рік дуже здивувався, побачивши мене. Адже ми розпрощалися не більше пів години тому.

- А чим його стара не влаштовує? - Рік здивовано підіймає одну брову.

- Власне всім влаштовує. Точніше, влаштовувала, доки не розкомплектувалася, — дещо обтічно кажу я.

- Що зробила?? - такого формулювання він схоже ще не чув, але я це буквально на ходу вигадав, намагаючись якось пом'якшити опис того, що сталося.

- Меблі трохи ... мм ... змінила свій вигляд. На виправдання можу сказати, стала компактнішою.

- Кай! Що твій принц уже зробив із власністю Академії? – гарчить Рік.

- Там у них якісь негаразди сталися за моєї відсутності, і меблі в кімнаті принца прийшла в непридатність, — вирішуюсь сказати правду, хоча все ще намагаючись пом'якшити формулювання.

- Негаразди? На ґрунті непорозуміння та неврівноваженості молодих драконів? Ти це мав на увазі?

- Ось за це я тебе і люблю Рік! За розуміння ситуації та здатність правильно сформулювати… - Я старанно співаю дифірамби ректорові, щоб трохи пом'якшити його гнів.

- Ось тільки не треба, Кай, я не Грег, мене вашими палацовими штучками не проймеш. Зараз я напишу коменданту, завтра випишуть новий комплект меблів для принца. Не вперше таке, ми кілька десятків запасних комплектів тримаємо. Молодняк... Поки притруться один до одного, всяке трапляється.

- Ух, від серця відлягло, я думав тільки мої такі, — я полегшено видихаю і ми з Ріком сміємося.

- Тільки самі нехай тягають! Ніхто за них цього не робитиме.

- Само собою!

Вирішивши питання з меблями, відкланююся, і, знов попрощавшись із Дарією та Карадою, повертаюся до резиденції.

Раян

Цієї ночі ми з «друзями» проводимо в саду під навісами. Моя кімната розгромлена та й усім нам треба регенерувати. Тож це не покарання, а вимушений захід. Мої конвоїри намагалися обурюватися, але я на них прикрикнув, і пообіцяв підрізати крила, якщо мені заважатимуть спати. Не знаю яка про мене слава ходить при дворі, але ці безмозкі бугаї повірили в реальність моїх погроз. Переконувати їх не в моїх інтересах.

Обертаюся під навісом і накриваюся крилом. Вночі пішов дощ, але це мене анітрохи не турбує. І не за таких умов спав. І, навіть те, що залишився без вечері, мене не чіпає.

Я непогано виспався, чого не скажеш про моїх супутників. Вигляд у них з ранку дуже пом'ятий і злий. Але це точно не моя проблема.

Вранці наставник влаштував нам пробіжку, намагався покарати фізичними навантаженнями? Але мене це ніяк не пройняло, на відміну від інших підопічних Кая, які явно не очікували на додаткові фізичні вправи. Посміхаюся, декому не заважає розтрусити жирок!

Сніданок у студентській їдальні виявився цілком пристойним, хоча я б не відмовився від сирої печінки. Але й омлет із шинкою та овочами пішов непогано. Особливо четверта порція.

До обіду відновлювали мою кімнату. Тобто я командував (мені по праву народження належить), а бугаї прибирали уламки старих меблів. А по обіді заносили нову.

Обід та вечеря в студентській їдальні також пройшли без ексцесів, хоч і знову без сирої печінки.

Починаю дратуватися. Але поки що нікому про це не повідомляю. Всьому свій час.