Українська література » Фентезі » Янголятко в кутих черевиках. Книга друга - Генечка Ворзельська

Янголятко в кутих черевиках. Книга друга - Генечка Ворзельська

Читаємо онлайн Янголятко в кутих черевиках. Книга друга - Генечка Ворзельська
буклетом із репродукціями картин та фотозйомками художників. Отець Є залишився чекати її. Алекс, ковзаючи поглядом і ні на чому його не зупиняючи, давно пішов уперед.

— Подобається? — спитав мене Вовк.

Пляма, патьоки, лінії. Забиті в полотно цвяхи, натягнуті поміж ними ниточки. Із десятеро залитих фарбою мішечків. Обличчя, очі, стріли.

— Ні, — відказала я.


Я оглянула кілька секцій, аж тут зіткнулася зі Святим Отцем та дівчиною, котра просто прийшла з ним.

— Розумієте, — казала вона. — Тут багато важить настрій…

Але я вже такого наслухалася.

— Дивись, яка незвичайність.

— Та дурниці.

— Ти вдома почепила б таке?

— Поглянь, якщо прибрати оте й оте — виходить, жінка!

— Правда… Зі спини?

— Так.

— Чудово, — це ті, що роздивляються виставку.

Тому я не зупиняюся біля них і йду до Інги та до манекенника, який приїхав із нею.

— Нудьга, — каже він.

— Ну то й що? — Їй теж усе це не подобалося, але вона не квапилася йти геть. Бодай задля того, щоб подражнити його.

— Ходімо.

— Ні, — наполягала вона, виклично-гарна. — Залишімося.

— Але мені нудно.

Майор Конт пив каву. Їжачком пострижений чуб. Шрам через усю потилицю Я стала коло нього, посміхнулася.

Він подав мені одноразову філіжанку, спитав:

— Подобається?

— Дуже, — відповіла я.


Молоденька журналісточка з диктофоном:

— А ще на виставці представлено роботи в стилі супрематизму…

Я озирнулася, намагаючись зрозуміти, що вона має на увазі.


А Вовк пішов до Алекса. Той стояв у центрі зали…


Алекс і Вовк біля двох скульптур, піднятих на невеликі п’єдестали. Скульптури майже не різнились одна від одної. Але перша була просто бронза, дріт та фарба, — наполовину зсунута маска, глибоко запалі очі з синього скла, чи то крила, чи то роги, ні рота, ні носа, закинута набік голова, шийні хребці, немов шпичаки, що продирають драпірування тоги, і кінчик хвоста з-під нижньої бганки. А друга скульптура — чорне втілення пекла.

Вона стояла, повернувшись до мене спиною, та вичікувала, що робитимуть Алекс та Вовк, і чорнота снувалася довкола неї.

Бузковий саван, одполірований щит, стиснута в кулак тонка воскова рука. Дві маски: сльози і сміх, а під ними — ледь помітні кабалістичні знаки, безглуздо скупчені, проте кожний прирікав на прокляття. Синя пластикова троянда з могильного вікна, хрест у колі, а ще справжній людський череп із двома крутими рогами дивився на нас дірами порожніх вічниць.

Коли надихає не янгол — коли надихає тварюка.


Вона стояла посеред зали й випромінювала зло.

— Майстер Шшшшш, — прочитав Алекс на табличці внизу. — Сансара Сан. «Я думаю про тебе».

— Гарні в нього думки, — промовив Вовк.

— Дуже, — кивнув Алекс.

І, незважаючи на чорні мацаки прокльонів, що потяглися до нього, він випростав руку та штовхнув смерть, яка на нього дивилася. Та гойднулася. Зирнула в стелю, тоді знову на Алекса і впала, при цьому розлетілася клаптями савану, штучними квітками та пофарбованим у тілесне воском.

Алекс нахилився і підхопив ріг, що відколовся, посміхнувся до Вовка, той схвально йому кивнув та сховав ріг до кишені пальта. Цього було доволі: забери один елемент, і смерть стане просто розкиданим по підлозі сміттям.


Скульптуру оцінили в шістнадцять тисяч, але після того, як Інга попросила квитанцію, ту ціну зменшили вп’ятеро.


— Ну, то як вони тобі? — спитав Вовк.

— Дуже, — сказала я.

— Тоді тримай, — і він подав мені аркушик із їхньою адресою.

Складений навпіл аркуш.

Аркуш із рівним Вовчиковим почерком.

Узятись за криптографію?

Атракціон: «Крихітка, що ворожить по руці!» Як сказала та маленька журналісточка? «Супрематизм»?

Розділ 15

А наступного

Відгуки про книгу Янголятко в кутих черевиках. Книга друга - Генечка Ворзельська (0)
Ваше ім'я:
Ваш E-Mail: