Навіжена зі світу людей - Лариса Лешкевич
Вона шукала в інтернеті будь-яку інформацію про портали і про те, як вони працюють. Малювала на стіні коло, намагалася силою волі його відкрити, запалювала свічки, читала заклинання, переробляючи їх для себе.
Звісно, розуміла, що з цього навряд чи щось вийде. Земна енергія на простір іншого світу не може вплинути. Портал в Уаджит відкриється лише з того боку.
Але Інгу надихало те, що сила, так чи інакше, залишилася при ній, а отже вона здатна керувати подіями.
Потрібно лише спробувати цю силу розвинути, і хто знає, може, їй вдасться якщо не перейти межу, то спотворити її так, щоб хоча б побачити омріяний світ, нехай і у відбитку дзеркала…
Сергій після тієї аварії ніяк себе не проявляв. Утім, Інга й не цікавилася, що з ним. Чи хотіла вона його смерті? Мабуть, ні. Вона просто хотіла забути про нього так, немов його й не існувало ніколи.
Вона навіть допитливу Галку попросила не розпитувати про те, що стосується Сергія.
Тепер, піклуючись більше про дитину, ніж про себе, вона все ж розповіла Альоні Віталіївні про зустріч біля її будинку.
Начальниця спохмурніла, а наступного дня сказала, що турбуватися немає причини, потім додала, що за тиждень хоче влаштувати ще один розпродаж, бо на складі залишилося багато зимових речей.
– Що в тобі змінилося? – раптом запитала вона, уважно оглядаючи Інгу.
– Що? – пролепетала та, захоплена таким питанням зненацька.
– Ти стала енергійнішою і наче вся сяєш зсередини...
– Не знаю, начебто нічого особливого, – відповіла Інга, все ще зберігаючи свою таємницю.
– А ти не хочеш працювати в іншому магазині? Більш стильному, більш спокійному. І заробляти будеш краще... Не відразу, звісно. Бо там у мене ієрархія.
– Несподівана пропозиція... Можна, я подумаю? – тихо попросила Інга.
– Авжеж подумай, подумай... Я не кваплю, даси відповідь після розпродажу.
