Усі царства іншого світу - Лариса Лешкевич

Ліс був наповнений різноголосим пташиним посвистом, яскравими сонячними відблисками, прохолодною тінню від розлогих крон.

– Ух ти! – захоплено повторила Веда і, зайшовши на галявину, стала на роздоріжжі. – Не дістає тільки каменю з написом, як у казках: праворуч підеш… наліво підеш…

Вона прислухалася до безтурботного гомону лісових урочищ і із задоволенням потягла носом гіркувато-медовий аромат травневих трав. Первинний край. Заповідний спокій.

Веда подивилась назад. Вона боялася, що Олександр Вікторович піде за нею та зіпсує таємничість моменту, але все довкола залишалося тихим і чарівно нерухомим.

І їй раптом нестерпно захотілося дізнатися, куди ведуть ці стежки. Місце здавалося настільки казковим, первозданним і заповідно-диким, і так сильно чіпляло уяву, що в голові у неї почали позначатися якісь невиразні рядки, образи…

Веда раптом наживо уявила себе на роздоріжжі долі, уявила, що від її вибору залежить все життя, і похмуро посміхнулася.