Усі царства іншого світу - Лариса Лешкевич
– Непристойно королеві входити до міста пішки… Якщо я не можу залетіти до нього… – сказала Дорліс.
Довготелесий, білий, як небіжчик шофер, вискочив з машини і шанобливо відчинив перед ними дверцята.
Забравшись на заднє сидіння, Веда привалилася скронею до високої м'якої спинки.
Вона все ще не цілком розуміла що відбувається і відчуття того, що вона зараз прокинеться або, що вся ця муля завершиться якимось іншим чином, ніяк не покидало її.
Інший світ… Ну треба ж! Якось занадто просто, надто буденно все виходить. А де ж таємні знаки, дивні бачення та інші відповідні атрибути переходу на той бік? Якщо вона відьма з якихось там вампірських пророцтв, то чому її з дитинства не манили туманні образи та голоси?
Звичайно, підлітком, вона захоплювалася вампірами та драконами, але тоді багато хто захоплювався, а хтось навіть до фанатизму. Різні фентезі світи з книг і фільмів досі заповнюють реальність, і деякі мрійники досі плутають, де дійсність, а де вигадка. Ось Мілена, та насправді завжди вірила у своє особливе призначення, чула голоси та бачила обличчя у дзеркалах.
А Веда хотіла тільки одного: писати пісні і залишатися поряд з Гнатом... Безумовно, вона вважала себе відьмою і мріяла про нищівну силу, але то була роль, яку хотілося грати, і з якої вона легко виходила при необхідності, опускалася вниз із захмарних мрій та твердо ставала ногами на поверхню буденної реальності.
– Все ще сумніваєшся? – спитала Дорліс, розправляючи складки на своїй чорно-синій, готичного крою, сукні.
– Намагаюся осмислити…
– Тоді осмислюй швидше. Моєму братові давно час прокидатися.
