Усі царства іншого світу - Лариса Лешкевич

– Да кажи вже!

– Я знаю, що мати хотіла позбутися тебе, але її мати, твоя бабуся її відмовила.

– То чому тоді бабця не забрала мене? – здивувалася  Веда.

– Вона теж померла. Незадовго до твого народження, – байдуже відповів Гнат.

Вони звернули з траси і, знизивши швидкість, поїхали по дорозі, яка була обсаджена невеликими доглянутими ялинками.

– Приватна територія. Проїзд, прохід, проліт, підкоп без дозволу власника заборонено. Ведеться відеоспостереження, – монотонно прочитала Веда напис на великому чорно-червоному знаку, що підморгнув у сонячних променях глянсовою поверхнею.

– Твоя бабця була... наче відьма, знахарка. Допомагала людям, – продовжив Гнат.

– Відьма?

– Мені це відомо зі слів твоєї матері.

– Відьма, треба ж! – простягла Веда, – так може, це у мене спадкове?

–  Що саме?

– Тяга до будь-яких дивностей, чарів, заклинань… Шкода, що померла. Напевно, з нею мені було б цікаво, – Веда знизала плечима і запитала: –  Ти знав її?

– Бачив кілька разів, у лікарні…