Проклята - Наталка Смеречинська

До вбиральні  зайшло двоє, але ці не сміялися і йшли напрочуд тихо.

Та врешті  один з них сказав:

- Алісо, чоловіча вбиральня!? Ти думаєш це гарне місце, щоб поговорити?

Фугх, це свої! Я впізнала голос Влада і вже збиралася вийти до них та розповісти про свої пригоди, як  подружка почала говорити:

- Так! В жіночому зараз Олена. А нам з тобою потрібно  поміняти план! І все  через твою  дов… дурепу – подружку! Це ти їй сказав, що ми будемо тут?

Що? Який план? До чого тут я? Тепер вже бажання виходити у мене зовсім не було і я стисла поламану ручку на дверцятах, ще сильніше. Схоже, мені пощастить сьогодні трохи більше дізнатися про плани моїх  нових друзів.

- Ні - просто відповів на звинувачення сестри Владислав – Я їй не повідомляв і вона мені тепер зовсім не подружка, ти ж знаєш.

- Так, але хто ж тоді…

У вбиральні повисла тиша, а потім вони в один голос сказали:

- Артем!!!

- Я вб’ю цю кляту жабу – засичала завжди така емоційна Аліса.

Але брат її зупинив:

- Залиш, я сам з ним розберуся.  І знаєш, Алісо, можливо це й на краще.

  Влад говорив спокійно та в його голосі чулися сумні нотки:

- Що на краще? Скандал, який вона вчинила? – обурилася Аліса – А що як це стерво відлякає Лєну? Я вже місяць кручусь навколо неї задобрюючи як можу! Боюся навіть лишнього слова сказати, а через цю паскуду  я мало не втратила наш останній шанс.  

- Я за те й кажу – відповів їй хлопець – Може це й на краще!? Можливо ми просто божеволіємо вдвох і намагаємось втягнути у все це лайно сторонню людину?

- Ні ! – різко сказала Аліса, почувся якийсь шерхіт, так ніби дівчина взяла брата за руку  – Ти і я, ми обоє знаємо, що прокляття є. І вона теж знає!! Владко, я спілкуюся з нею місяць і просто впевнена, що вона теж бачить ті страшні  сни. Зовсім скоро я настільки увійду до неї в довіру, що вона мені сама в цьому признається. А до того часу вона повинна буде закохатися в тебе без тями. Розумієш?

- Так, але це…

Далі я вже просто не могла їх слухати. Ні насправді просто не мала сил! Боже, якою жалюгідною я собі зараз здавалася! Мене використовували й використовували в темну! Ну, звичайно, де я і де ці золоті дітки з діамантовою ложкою в роті? Який дурень повірить, що Аліса могла дружити зі мною просто так? Мабуть, тільки така дурепа як я. 

Не хочу задумуватися до чого тут якесь прокляття і сни. Я не хочу, щоб в моєму житті  тепер навіть думки стосувалися Аліси чи її братика.

- Яка ж ти підла!

Я штовхнула дверцята так, що вони з гучним «бах!» вдарилися об іншу кабінку. Аліса і Влад злякано глянули на мене, а я фурією вискочила до них.

- Подружка значить?! Увійти в довіру?! Ти обманювала намагаючись використати мене у своїх недолугих планах!? Причому абсолютно божевільних!

Мої руки потягнулися до Аліси, але Влад вийшов вперед і спробував засунути сестру за спину.

- Олено, ти помиляєшся! Все не так, як здається – хлопець намагався говорити спокійно, але видно було, що ця ситуація змушує його хвилюватися. Боже, це звучало, як фраза з дешевого роману: "Люба, ти застала нас вдвох на зраді, але це не те що ти думаєш!".  Та мені було не до сміху. 

- Так! Лєн, послухай, будь ласка – Аліса вискочила з-за спини брата і спробувала мене вмовити.

Але я розсміялася трохи істеричним сміхом:

- Ви двоє, навіть не наближайтеся до мене, зрозуміли? Особливо ти – я тикнула пальцем в колишню подружку – Мені вистачає своїх проблем в житті, щоб ще ваші "шизи" лікувати й всі їх наслідки.

Я розвернулася, плануючи покинути цей клуб і викреслити цих двох зі свого життя назавжди, як Аліса кинулася до мене і схопила за руку:

- Худа, кістлява стара в потертій вишиванці й брудній, коричневій спідниці. - швидко зашепотіла вона зловісним голосом від чого мурахи побігли по моїй спині -  З сивим пасмами й жахливими білесими очима. Зі страшними пазурами й вся в крові. Вона тягне свої руки  й сичить, як змія. І! НЕ! БРЕШИ! МЕНІ! ЩО!ТИ! ЇЇ! НЕ! БАЧИЛА!

Аліса сіпала мене за лікоть з люттю викрикуючи останні слова мені  прямо в обличчя:

- Це твоя сім’я  і твоя бабця! Ця проклята відьма!

-Алісо, Алісо, відпусти її! Ти зламаєш їй руку!

Влад відірвав оскаженілу подружку від закляклої в шоку мене. О, Господи, все було вірно, окрім того, що до мене стара не приходила залита кров’ю.  Аліса вже билася в істериці й плакала у Влада на грудях, а хлопець намагався втішити сестру.

Геть, геть від цього божевілля, якомога далі від цих двох і тих страшних слів, що вони казали. Ні-ні-ні, я не хочу вірити, що вона реальна і все, що відбувається зі мною то правда. Я вже змирилася і заспокоїлася думкою про те, що це депресія й ось з'являються ці  двоє і знову намагаються перетворити кошмар в реальність?

Я розвернулася і спробувала втекти від цієї злісної правди та на цей раз біля входу мене зупинив жалісний голос Аліси.

- Лєно! – позвала вона мене, але я і не думала обертатися, лише заклякла біля дверей – Вона вбиває Влада і якщо ти не допоможеш нам, він помре.

Це було занадто! Я вискочила за двері навіть не обернувшись і просто вибігла з клубу в надії назавжди залишити позаду  все те, що дізналася сьогодні.