Проклята - Наталка Смеречинська

Тобто правильно? Що значить правильно? А чого він не спитав мене? Та й прокляття я зняла...

Але емоції осіли і, як не дивно, ця мамина теорія мене заспокоїла. Я й справді не знаю, що відбувається в голові Влада та й нічого він мені не обіцяв, а отже...

Нехай буде так, як є, а далі побачимо. 

І ось нарешті пролунав  такий жаданий дзвінок. 

 - Давай зустрінемось? - незручне мовчання перервало чи то ствердження, чи то пропозиція, а потім Влад зовсім неочікувано додав - Я за тобою сумував. 

Мої щоки опалило вогнем і я дуже пораділа, що він зараз не може мене бачити. Серце солодко занило і я зовсім тихо зізналася.

- Я теж.

- Я прилетів сьогодні до Києва і вже завтра зможу забрати свою машину та приїхати до тебе - Влад говорив спокійно і навіть якось по діловому, але в його голосі було чути радісні нотки - О котрій у тебе закінчуються пари?

 - Після дванадцятої - хотілося кричати йому, що готова в будь-який час і з радістю прогуляю пари заради нього, але я стрималася. Ні, ми обоє не дозріли до таких одкровень. 

- Тоді я буду чекати тебе біля входу в універ. З'їздимо в один хороший ресторан, добре?

- Так! - я так інтенсивно закивала головою, що моя гулька, стягнута безшовною гумкою розпалася і чорне волосся розсипалося по плечах. Уявляю, який зараз маю вигляд. Розтріпана, з червоними щоками, очі радісно блищать. Добре, що ні Мирослави, ні інших дівчат зараз в кімнаті не було, а отже ніяких кепкувань з цього приводу. 

- Чудово! - відгукнувся Влад і якось зовсім ніжно додав - До завтра!

- До завтра!

Я поклала трубку і кілька хвилин дивилася на неї все ще не вірячи, що Владик запросив мене на побачення. Побачення!!!

Ой!!! Побачення!!! А я не готова!  

Весь залишок вечора пройшов в метушні та ревізії одягу, косметики, різноманітних процедур... В решті - решт лягла я спати пізно вночі змучена, але дуже щаслива. 

Міцно обійнявши подушку я притулилася до неї щокою і мрійливо закрила очі. Завтра! Вже завтра я зустрінуся з Владиком, він запросить мене до ресторану, ми нарешті поговоримо, а можливо... В солодких думках я   так і заснула. Навіть не почувши, як телефон пискнув сповіщаючи про початок нового дня. На екрані висвітлилася дата 24.02.22. 

Завтра настало! І з ним прийшла війна.....

Кінець

З цією книгою читають Любовне фентезі 236544 Душа дракона Лаванда Різ 445332 Любовне фентезі 395239 Бездоганна наречена, або Страшний сон проректора Ольга Обська 578988 Любовне фентезі 396747 Відьма місячного сяйва Татія Суботіна 152145 Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно