Навіжена зі світу людей - Лариса Лешкевич
То була Лула. Вона вирішила простежити за ненависною їй дівкою з Ірзи, яка бажає вкрасти серце її коханого, тому цієї ночі слідувала за ними як тінь.
Вона чатувала під дверима, щосили напружуючи слух. Але в покоях Адвіана їй не вдалося підслухати розмову, і вона, крадькома, наче кішка, прослідувала до кімнат Маріла, і навіть наважилася ледве прочинити двері, щоб краще чути.
Але цікава розмова долітала до неї уривками.
Однак дещо важливе Лула зрозуміла: Інга, покидаючи Даяд, поцупила з лабораторії місцевого чаклуна щось дуже цінне, а Маріл хоче негайно зв'язатися з принцом Ренальдом, щоб просити допомоги чи поради – цього Лула не розібрала, бо там, у спальні, говорили то голосно, то тихо, то переходили на шепіт.
Але вона почула таке, від чого ледь не померла на місці: Адвіан назвав прокляту дівку своєю нареченою!
У грудях покинутої коханки все калатало і вибухало.
Одна річ, якщо принц одружиться за зобов'язанням, тоді становище Лули в його ліжку ще більше зміцниться, а інша – якщо за обопільним коханням...
Дикі ревнощі заволокли розум чорним дурманом. Віддати Адвіана іншій – тій, яка навіть не належать їхньому світу, а з'явилася з якоїсь смертної діри? Нізащо!
Лула метушилася по своїй кімнаті, вигадуючи всілякі й найкривавіші способи винищити Інгу, та так, щоб та подовше помучилася і зрозуміла: вона зазіхнула на чуже і страждає саме за це!
Лула знову і знову прокручувала в пам'яті підслухану розмову. А що там було про пророцтво? Яке ще пророцтво?
І тут ревнивиця згадала про свою прабабку: немічну, але все ще злісну й уїдливу стару, яка із задоволенням псує життя всім, хто перебуває поруч.
Прабабку цю Лула терпіти не могла і не розуміла, чому мати тримає її у своєму домі, а не віддає до притулку для гидких стариганів, який королева Естелла організувала в Уаджиті та який утримується за гроші королівської скарбниці. Причому, утримується непогано!
Лула чула розмови про те, що прабабка ця колись вважалася непоганою відьмою і, здається, досі зберегла свої здібності. Може, саме тому мати ставитися до неї з побоюванням?
Ні, наводити порчу на Інгу Лула не збиралася. Є більш витончений спосіб. Якщо стара вміє ворожити, то зможе послати звістку чаклунові з Даяду. Або ж не так... Краще особисто переговорити з тим Біром, розповісти йому, що Інга – злодійка, а Ренальд їй у цьому допомагає.
Тільки проклята стара нічого не стане робити задарма.
Лула прикусила губи, дістала свою скриньку з коштовностями і почала викладати на ліжко каблучки, кольє, браслети…
