Навіжена зі світу людей - Лариса Лешкевич
Маріл насупився.
– Я не став від неї нічого приховувати, - сказав Адвіан, – Тому ми й прийшли до тебе серед ночі. Інга погодилася стати моєю дружиною... Розумієш, Маріл? Ти просто зобов'язаний врятувати майбутню королеву Уаджита.
– Отже, справдилося третє пророцтво, – Маріл сумно похитав головою, – між вами виник миттєвий і дуже міцний зв'язок...
– Зв'язок? Чому ж ти мені раніше нічого не сказав про той зв’язок?
– Не хотів гнівити тебе ще більше. Але тепер це вже не має значення. Ти дозволиш перевірити твою кров? – Маріл подивився на Інгу, – Так ми виключимо ймовірність помилки і точніше уявлятимемо, як нам слід діяти.
– Та на здоров'я! Сподіваюся, шприци у вас одноразові... Утім, яка різниця!
Але Маріл скористався не шприцом, а ножем з довгим і дуже тонким лезом. Тепер він не боявся, що кров стикнеться з повітрям і втратить частку своєї сили. Він був переконаний: Інга та сама і хотів перевірити її кров заради інших цілей.
Він проткнув дівчині вену на внутрішньому згині ліктя, потім притиснув до рани вузьку посудину і кров, всупереч всім законам фізики, почала підніматися з вени в цю посудину.
– Ух ти! – сказала Інга, з цікавістю спостерігаючи за тим, як вузький, темно-вишневий струмінь повільно, немов на якомусь невидимому ліфті, піднімається вгору...
– Треба трохи почекати, – сказав Маріл, знову знаком запропонував гостям розташуватися в кріслах, але Адвіан та Інга знову відмовилися й залишилися стояти неподалік – їм хотілося бачити все, що робитиме мудрець.
Маріл додав у посудину з кров'ю Інги краплю якогось прозорого зілля, міцно закупорив і поставив на стіл. Кров і зілля почали рухатися всередині посудини самі по собі, намагаючись змішатися.
– Це займе час, –сказав мудрець, – тому продовжимо нашу розмову. Щоб остаточно розвіяти всі сумніви, мені так само знадобиться кров третьої дівчини –тієї, яка незаймана.
– А як ви визначили, що Ліка незаймана? – поцікавилася Інга, – за якимись зовнішніми ознаками?
– Енергія тієї, яка не знала чоловіків, відрізняється від тієї, яка зазнала плотського кохання...
– То вона чиста і прозора, чи не так? – з іронією промовила Інга.
– Навпаки – досить каламутна...
Маріл покосився на посудину, але там поки що нічого не змінювалося.
