Навіжена зі світу людей - Лариса Лешкевич
Ренальд знав: Бір має повернутися лише опівдні, тому й вирішив без зволікань організувати дівчатам втечу, щоб ніщо зовні не порушило його задумів.
Але чаклун повернувся раніше, ніж планував спочатку. Він знайшов у лісі дуже рідкісну змію і хотів якнайшвидше вивчити властивості зміїної отрути.
Коли Бір в'їхав у двір замку, всі стражники вже знаходились на своїх місцях.
Ренальд побачив його з вікна бійниці західної вежі і не на жарт стривожився. Варта ось-ось зрозуміє, що Інги і Ліки немає в кімнатах, адже він особисто віддав наказ перевіряти, чи все гаразд кожні дві години, не порушуючи при цьому нічного спокою дівчат.
І коли стане ясно, що ті втекли, йому так чи інакше доведеться спорядити за ними погоню.
Звичайно, він збирався навмисно повести загін хибним слідом і дозволити дівчатами виграти якомога більше часу.
Але якщо Бір теж забажає вирушити за втікачками, то всі надії на успіх можуть розсипатися наче попіл. Клятий чаклун, напевно застосує магію...
Ренальд з люттю вдарив кулаком у кам'яну стіну, відчайдушно міркуючи, як же йому тепер вчинити, а потім спішно попрямував гвинтовими сходами вниз, на перший ярус.
Незабаром він почув збуджені голоси і, набувши стурбованого вигляду, пішов їм назустріч. Що ж, час вийшов, тепер доведеться діяти за натхненням, або вже як вийде...
Два стражники здивовано і злякано тупцювали біля відчинених дверей гостьових покоїв.
– Ваша Високосте... – промимрив один, побачивши принца.
– Що сталося?
– Полонянки, тобто гості, їх немає...
– А де ж вони? – спокійнісінько так запитав Ренальд.
– Може, на прогулянку пішли? – невпевнено припустив другий охоронець.
Уявити, що дівчата непомітно вибралися з добре охоронюваного замку, ніхто з них не міг.
– На прогулянку посеред ночі? – навмисно здивовано припустив Ренальд.
– Невже втекли? – перший охоронець зблід, уявивши, що саме йому й доведеться відповідати за те, що нині коридори замку погано охоронялися.
– Дівчат потрібно знайти, – сказав Ренальд змінивши тон на діловий, – Втекли вони чи вирушили милуватися нічним небом – неважливо. Десь же вони є і, найімовірніше, недалеко. Негайно приступимо до пошуків!
Він швидко попрямував до виходу, щиро сподіваючись на те, що Бір уже зачинився у своїй лабораторії і, поки суть та діло, до погоні приєднатися не встигне.
Стражники, все ще злякані і приголомшені, кинулися слідом за принцем.
Але сподівання не виправдалися. Бір затримався у дворі, даючи розпорядження одному з охоронців.
Виходу в Ренальда не було, тому залишилося тільки сподіватися, що дівчата за цей час встигли втекти досить далеко.
"Слід було все ж попередити хоча б Інгу про те, що буде погоня”, – з прикрістю подумав принц.
Він промовчав, бо не хотів їх лякати. Що ж, залишається тільки вірити в силу Інги, в її інтуїцію...
– Клікніть сюди дозор! Перевірте старанно замок, стайні та господарські будівлі! – наказав Ренальд.
Голос його пролунав якось мляво, непереконливо, але принц одразу опанував себе і додав суворо і стурбовано:
– Зникли наші гості. І їх слід відшукати, поки не прокинулася Її Величність королева Ролена. Не зволікаючи!
Охорона миттєво розбіглася на всі боки виконувати наказ.
– Куди вони могли подітися? – заревів Бір.
– Хто знає! Варта здійснювала звичайний обхід і не знайшла їх у кімнаті... Вікно було зачинене. Дівчата зникли через двері.
– Як ви могли їх проґавити? – запитав Бір, грізно наступаючи на стражників.
– Ми патрулюємо дві вежі…– злякано пробелькотів один, але Ренальд знаком велів йому замовкнути.
– Можливо, за ці дні дівчата вивчили всі пересування варти по замку... Або це був раптовий порив, і їм просто пощастило... Ідіть сідлати коней. Виїжджаємо негайно! – наказав Ренальд, звільняючи блідих стражників від гніву Біра.
Очі чаклуна спалахнули немов палаюче вугілля: спекотно і люто, а губи склалися у хижу усмішку..
– Пішки вони не дійдуть далеко. Я з вами поїду, щоб не втратити слідів...
Він навіть забув про змію, що знаходилась у нього в череседельній сумці.
– Пане Ренальде! – пролунав у цю мить відчайдушний голос зі стайні, – Не вистачає двох коней!
Бір заскрипів зубами. Принц усміхнувся сам собі.
Чаклун ніяк не зуміє відчути його причетність до зникнення дівчат, у всякому разі найближчими днями. А Ролена зараз не стане приділяти втечі достатньо уваги, бо у неї в голові зовсім інші думки і бажання. Тож майбутній бал і пристрасть сестри до Адвіана тільки зіграли на руку у всій цій історії.
– Думаю, ми їх швидко знайдемо. Вони не знають тутешніх місць і, найімовірніше, заблукали в лісах, – безтурботно сказав Ренальд, – А тобі не обов'язково їхати разом із нами...
