Доки світло не згасне назавжди - Максим Іванович Дідрук
Зателефонуй мені, щойно прочитаєш це повідомлення.
097 532-32-66
Рута відірвалася від телефона й жадібно заковтнула повітря. Ніщо не вказувала на те, що Анна збиралася прикінчити на світанку свого чоловіка. Можливо, після стількох днів без сну вона збожеволіла, а може… щось сталося. І тепер Анна Ігорівна в СІЗО. Оскільки за два з половиною тижні те саме може трапитися з нею, дівчина усвідомлювала, що тепер тим паче мусить поговорити з жінкою.
Ні на що особливо не сподіваючись, вона зателефонувала за номером, вказаним у повідомленні. Операторка нудним голосом повідомила, що абонент перебуває поза зоною досяжності. Тоді Рута зайшла у Фейсбук, увела в рядку пошуку «St. Bozko» й у спадному списку вибрала акаунт Божинди. Вона надіслала хлопцеві запит у друзі, потім натиснула «Повідомлення» й узялася зосереджено друкувати:
Привіт. Мені потрібна твоя допомога. Не питай звідки, але я знаю, що твій брат працює в безкоштовній правовій допомозі. Це стосовно моєї вчительки, тієї, яку арештували сьогодні вранці. Чув про неї? Та, що нібито намагалася вбити свого чоловіка. Так ось, я хочу знати, чи можу я з нею зустрітися. Це взагалі реально? Твій брат зможе допомогти? Для мене це дуже, ДУЖЕ важливо.
Перечитавши текст, Рута відправила повідомлення. А за кілька секунд додала:
Будь ласка, відпиши.
І згорнула вікно Месенджера.
Додаток 3
79
Наступні півтори години Рута блукала Лебединкою, спостерігаючи, як низовий вітер жене дрібний водяний пил над поверхнею озера та калюжами, що залишилися після нічної зливи.
Пополудні, коли сонце почало припікати, дівчина знову подалась до «Злати Плази», спустилася на підземний рівень і в супермаркеті купила дві пляшки енергетика «Green Energy». Напис на упаковці обіцяв приплив енергії, допомогу в боротьбі зі стресами та поганим настроєм. Саме те, чого вона потребувала.
Одну з пляшок Рута випила відразу. Тривожність не зникла, зате сонливість і відчуття голоду наче рукою зняло.
Блукаючи торговим центром, дівчина міркувала, що робитиме після того, як Божинда відповість. Вона сподівалася, що його брат улаштує зустріч. Але що це дасть? Анна розкаже, що вона з’ясувала, пояснить, що то за перемикач у мозку та як його деактивувати, але після того Руті однаково доведеться йти до Тимофія Русецького. Проблема в тому, що в цій реальності Тимофій не знає про її існування. Дівчина пригадала збережені фото на його телефоні та криво всміхнулася. Знає, звісно, але оскільки вона не потрапляла до реанімації, вони не знайомі, тож Руті доведеться добряче постаратися, щоби переконати анестезіолога хоча б у чомусь. Як затягнути його в СІЗО для розмови з Анною, вона взагалі не уявляла. І чи захоче Анна Чорнай після того, як опинилася за ґратами, їм що-небудь говорити? Бо навіть якщо Русецький повірить, навряд чи він зможе зарадити, поки жінку триматимуть у слідчому ізоляторі.
Отак усе зважуючи, дівчина вийшла зі «Злати Плази» на площу та майже відразу відчула спиною чийсь погляд. Вона виждала кілька секунд, ніби ненароком озирнулась і аж зубами клацнула від здивування. Неподалік кіоску з морозивом і вафлями стояв і витріщався на неї Тимофій Русецький. Рута спочатку рвучко відвернулася, а тоді обурилась: якого біса? Це він має нітитися, а не вона! Дівчина звела голову й уп’ялася в хлопця викличним поглядом.
Тимофій не відривав від неї очей.
«Ну, так, — німо знущалася з нього Рута. — Ти зависаєш на сайтах із дівчатами в білизні, качаєш фотки тих, що сподобались, і майже напевно мастурбуєш на них, а тут виявляється, що одна із цих дівчат живе у твоєму місті». Її думки, напевно, проектувалися на обличчя, мов на екран, бо хлопець залився фарбою аж до коренів волосся. Однак погляд не відвів. Він намагався, але не міг, нібито боявся, що варто лиш на секунду відволіктись — і довгонога брюнетка з екзотичною зовнішністю розтане, як марево.
Рута не стрималася та показала йому середній палець. Це було по-дитячому, вона відразу це зрозуміла, проте нічого вже змінити не могла: «пташка» вилетіла, і Тимофій її побачив. Чекати на реакцію дівчина не стала. Задерши підборіддя, крутнулася на п’ятах і рішуче закрокувала геть від «Злати Плази». Тимофій, червоніючи так, що, здавалося, шкіра під волоссям ось-ось задимиться, проводжав її очима, аж поки Рутина постать не зникла за Свято-Воскресенським собором.
Повернулася Рута до порожньої квартири. Батько поїхав на роботу, а мати з Інді та Іллею, напевно, пішли скуплятися до весілля.
Дівчина зачинилась у своїй кімнаті та що п’ять хвилин перевіряла, чи не з’явилося повідомлення від Божинди. Стас чомусь не відповідав, але й Рута після початкової бурхливої нервозності не те щоб заспокоїлась, а радше скотилася до якоїсь напруженої рівноваги. Всі відчуття немовби притупилися. Вона посьорбувала «Green Energy» та заспокоювала себе тим, що час іще є. Принаймні дві-три ночі вона протримається.
І попри все, на цей момент найважливішим було не спати. Не спати за будь-яку ціну. А потім вона що-небудь вигадає.
80
Упродовж дня Рута майже нічого не їла, вдовольняючись калоріями з енергетиків. Перед заходом сонця вона пройшлася до «Вопака» й затарилася на ніч півдюжиною банок «Ред Булу».
Невдовзі по одинадцятій вечора під залишеним у Месенджері повідомленням з’явилася позначка, що Стас Божко його прочитав. Дівчина, завмерши, довго чекала на відповідь, однак того дня хлопець так і не відписав.
Прийдешню ніч Рута провела перед відчиненим вікном у своїй кімнаті, дивлячись на зорі, що слабко мерехтіли в нічному небі, та повільно накачуючи кров кофеїном, вітамінами й глюкозою із синьо-сріблястих банок. Думаючи про те, який чудовий світ і як не хочеться його втрачати.
81
Божинда обізвався в четвер уранці. Рута вийшла з душу, ні на що не сподіваючись, натиснула бокову кнопку на телефоні й завмерла, побачивши над іконкою Месенджера червону одиницю — сповіщення про одне непрочитане повідомлення.
Дівчина розгорнула діалогове вікно та ковзнула поглядом по одному-єдиному реченні:
Мабуть, це вже не актуально.
Нижче Божинда додав посилання на новину на
