Хроніки Якуба Вендровича - Анджей Пилипюк

- Якого милого? - здивувався Якуб. - То їм мало тих фільмів по різних каналах показують? То ж вже, напевно, на років десять наперед зняли, і хто то все буде дивитися, а? Дай-но мені ще два пива на дорожку.

В цей момент до корчми зайшов чоловік. Одягнений він був у чорний костюм. Всі одразу затихли і настала злощасна загробна тиша. Це не був хтось зі старих відвідувачів. Всі знали, що чужі тут не ходять. І, між іншим, на дверях було написано фарбою лояльне попередження:

«Ласкаво просимо Эо краю, звідки чужі не повертаються»

Якуб спочатку подивився гнівно на непроханого гостя, а потім в телевізор і вже потім здивовано ще раз на гостя.

- От блін... - сказав. - Він що з того ящика виліз чи що?

- А хто то? - Семен відірвав свій погляд від бокала з пивом.

- Та це ж агент Мундик із ФБР! - Якуб безпомилково ідентифікував гостя. - Сідай з нами! - і не отримавши від гостя відповіді, посадив шокованого агента на крісло. - Бармен, давай пива - літр! І не розбавляй!

Незнайомець від побаченого літрового бокалу видав незрозумілі для оточуючих звуки, але з виразними нотками обережності і протесту.

- Такий звичай, - пояснив Якуб. - Щоб тебе тут прийняли за свого, мусиш з нами випити. Це, по-нашому, - прописка.

Актор знову видав невідомі звуки схожі на кудкудакання.

- А по-російськи ти балакаєш? Панімаєш? - заговорив Семен.

- ЕФ-БЕ-ЕР? - мало не прокричав, перепитуючи дідок-екзорцист і показуючи пальцем на ідентифікатор, який міцно тримався на грудях прибульця.

На це новенький вже з сумнівом похитав головою на знак заперечення.

- Ноу. ЕФ-БІ-АЙ!

Ну це всі зрозуміли. Адже в перекладах іноземних фільмів завжди проскакувала на задньому фоні оригінальна звукова доріжка.

- По інопланетянах стріляєте? Піф-паф? - пробував підтримати розмову бармен.

Але гість знову безпорадно покивав головою і прокудку-дакав.

- Холера. Ми так спільної мови не знайдемо! - Якуб явно запалився потребою міжнародного діалогу. - Вот шо, нам треба його споїти. Коли америкос дійде до відповідного стану, то і по-китайськи заговорить.

- А ти, Якуб, по-китайськи вмієш? - поцікавився хтось із бувалих.

-Звісно! Це дуже проста мова. Я вот недавно говорив із одним китайцем, який в Холмі на базарі спортивні штани продає. Жовтий він, як канарейка, очі косі, а я все розумів, що він говорив.

Новоприбулий встав і бочком-бочком, як краб, спробував втекти з бару. Але не так все просто.

- Сідай! - Якуб рішуче повернув його на крісло. - Ми ще навіть розмови не почали.

Бармен поставив на стіл гранчак і півлітри. Екзорцист налив гостю від душі.

- Ну, за дружбу між братськими народами! - сказав, почар-кувались і залпом висушив свій гранчак.

Гість пригубив, але одразу ж просльозився, схопився рукою за горло і почав давитися.

- Тьфу ти, які ж вони слабкі ті люди з тієї Гамерики, - зауважив Якуб. -1 вони ще у війні з руськими хотіли виграти?!

В телевізорі з'явився новий епізод фільму. Агент точнісінько такий самий, як і той, що сидів поруч із ними за столом, продирався крізь кущі з пістолетом у руці, говорячи по мобільному телефону.

- Ти диви, а в телевізорі говорить чисто по-нашому, - здивувався Семен. - А може його так ножичком полоскотати...

- Ех, ти, старий і дурний. Там у телевізорі сидить перекладач і те, що вони говорять, він одразу на польську перекладає.

- А я думав, що якщо фільм будуть показувати іноземною мовою, то актори її вивчать, не? - не переставав дивуватися Семен.

Тим часом агент Мундик домучив вміст гранчака. Бармен поставив перед ним тарілку з огірками.

- Ти тільки подиви, як його перекосило, - зауважив Якуб. -Слухай, а при тобі є мобільник? Дивись мені в очі і читай по губах: МО-БІЛЬ-НИК.

Агент почав був знову щось кудкудакати, але впізнав себе на голубому екрані й показав пальцем.

- Ну, ми бачимо, що це ти, - пояснив йому Вендрович. -Ти думаєш, чого ми так тебе пригощаємо? Давай жери, холера, щоб тобі аж дупа вилізла. Коли ти вже по-польськи заговориш?!

- Нє, так не піде. Занадто мало «мовного проносного» в крові, - озвучив вирок Семен і налив агенту другий гранчак.

Той, трохи наляканий, пробував встати на повні ноги, але новоспечені друзі миттєво поламали його наміри.

- Сидіти! - рявкнув Якуб і посадив його знову на крісло. -Допоки пляшки не висохнуть, з-за столу не встають.

Гість випив другий гранчак і навіть не закусив. Бармен поставив перед ним мариновані грибочки. Гість спочатку обережно скуштував один, а потім жадібно накинувся на цілу тарілку. Його вічка трохи помутнішали...

- Вот скажи нам, а ти багато заробляєш на тих фільмах? -запитав Семен. - Бо якщо хочеш, ми тут в нашій околиці можемо для тебе і будиночок підходящий знайти, недорого.

Агент нічого не відповів, але вже без сторонньої допомоги сам собі налив третій гранчак і відразу випив залпом половину.

- Браво! Все зрозумів, хоча трохи й дивакуватий якийсь, -втішився бармен. - А давайте я свого сина покличу, то може він нам допоможе і щось перекладе, гаї

- А давай, клич, - Якуб поставив перед гостем другу пляшку.

На такий дружній жест американець хотів був вже протестувати, але Семен рекомендував:

- Дають - пий. Тобі потрібно імунітет виробляти. Пригодиться в тій Гамериці. У вас там кажуть спирт із кукурудзи роблять.

- А може він і привик лише до кукурудзяного, через те його так тут викручує? - осіяло Якуба. - От завтра я й спробую наставити самогону на кукурудзі.

- А він надовго до нас? - пролунав голос з натовпу зівак, який вже зібрався навколо столу.

Агент, здається, зрозумів питання і відповів, але знову кудкудаканням.

- Ну і як з ним говорити? - важко зітхнув Якуб.